«ОДНА ЯСНА ДУМКА, ОДНА МЕТА» (На пошану пам’яті Степана Смаль-Стоцького)

  «Одна ясна думка, одна мета» – з такими словами на початку 1930-х років звертався відомий український науковець та громадський діяч Степан Смаль-Стоцький (1859–1938) до українського громадянства об’єднатися навколо одної думки: «…щоб усе, що хто небудь з нас робить, зводилося до цієї одної ідеї – здобути та забезпечити для України державність» (Бюлетень «Вісти Музею Визвольної Боротьби України», ч. 14, грудень 1936 р.).
   Цьогоріч, 17 серпня минає 84 роки, як відійшов у засвіти С. Смаль Стоцький – український мовознавець і педагог, літературознавець, громадсько-політичний і культурний діяч, творець національного пробудження Буковини, який все своє життя присвятив одній меті – відродженню української державності.
С. Смаль-Стоцький народився 9 (за іншими даними січня 1859 р. у селі Немилові Радехівського повіту (Галичина) у багатодітній селянській родині. Навчався в гімназіях Львова, Чернівецькому і Віденському університетах, здобув ступінь доктора слов’янської філології. У 1885–1918 рр. – професор Чернівецького університету, викладав українську та російську мови. Близько 30 років його життя було віддано педагогічній, просвітительській, політичній діяльності на Буковині, історія якої нерозривно пов’язана з ім’ям С. Смаль-Стоцького. Добивався рівноправності українців в адміністрації й політичному житті Буковини як депутат Буковинського крайового сейму (1892–1911) і австрійського парламенту (1911–1918), за що цілком справедливо заслужив ім’я «пробудника Буковини».
   Він був засновником, реформатором багатьох українських установ і товариств на Буковині («Народний Дім», «Руська Бесіда», «Українська школа», «Буковинський Боян» та ін.). Саме в Товаристві «Українська Школа» завдяки С. Смаль-Стоцькому українське шкільництво на Буковині добилося започаткування фонетичного правопису від 1895–1896 учбового року.
   Під час Першої світової війни – офіцер австрійської армії при штабі Чернівецької бригади. Як діяч Союзу визволення України – вів культурно-освітню працю в таборі полонених вояків-українців з російської армії у Фрайштадті (Австро-Угорщина), а згодом як голова Бойової Управи Українських Січових Стрільців (1917–1918).
Олекса Кобець (О. Варавва), український письменник і поет, учасник Першої світової війни та колишній полонений табору Фрайштадт, у своїх «Записках полоненого» так згадував про С. Смаль-Стоцького: «До речі, про капітана. Це – той самий галицький самородок, типу самого Івана Франка, що самотужки вибився в люди з убогої, злидарської родини; це – той самий видатний учений, професор-лінгвіст Ст. Смаль-Стоцький, що його самого і наукові праці його знає добре Европа …
А що він тепер капітан, що носить військову форму австрійського війська цісарсько-королівського …, – так це тому, що мобілізували, значить, не зважаючи на його шістдесят із хвостиком років віку, прогорьованих цим наполегливим працівником і пунктуальним, як саме втілення німецької пунктуальности, професором філології.
   Викладає він німецьку мову й українознавство, а, власне, не так українознавство, як Шевченкознавство. І як він знав Шевченка! О, як він знав Шевченка! Кожен твір нашого геніяльного земляка, кожен малесенький віршик, розібраний на деталі й викладений шановним професором, звучав, як чарівна казка, як нове викриття, що перед ним стоїш зачудований і всім єством починаєш переживати й відчувати пережите й відчуте самим автором… ”. (О. Кобець. «Записки полоненого». Мюнхен, 1959 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2133-О)
   Після завершення Першої світової війни С. Смаль-Стоцький був послом ЗУНР у Празі (1919-1921), згодом – професором Українського Вільного Університету у Празі (з 1921 р.), брав діяльну участь у наукових з’їздах, в «Українському історико-філологічному товаристві» у Празі, був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1899 р.) та «Слов’янського Інституту» у Празі (з 1928 р.). Один із фундаторів Музею визвольної боротьби України у Празі, який очолював з квітня 1935 р. аж до дня своєї смерті, перший президент Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук (1938), для якої розробив статут.
Попри величезну громадську діяльність, С. Смаль-Стоцький був видатним ученим, мовознавцем та літературознавцем, мемуаристом, істориком, вважався одним із найкращих шевченкознавців і залишив по собі велику наукову спадщину. Він автор численних наукових праць по мовознавству і літературознавству, переважно шевченкознавству, зокрема монографій «Руська правопись» (1891), «Руська граматика» (1893), «Буковинська Русь. Культурно-історичний образок» (1897), «Шкільна граматика», «Ідеї Шевченкової творчості» (1914) та багатьох інших. Велике значення для українського мовознавства на той час мали такі праці С. Смаль-Стоцького з українського мовознавства та славістики, як: «Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаємне споріднення» (1925, 1927), «Українська мова, її початки, розвиток та характеристичні її прикмети» (1933), «Питання про східнослов’янську прамову» (1937), в яких стверджував, що «не було ніколи т. зв. “праруської мови”, спільної для українців і росіян».
Широко відомими були й літературні праці С. Смаль-Стоцького. Йому належать наукові розвідки про Т.Г. Шевченка, І.Франка, І.Котляревського, В.Стефаника, Ю.Федьковича, С.Воробкевича та ін.
   Його оригінальні наукові книжки, підручники, статті незмінно викликали гострі дискусії серед учених та широких кіл громадськості, були відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами, служили популяризації українознавства та української науки в зарубіжних країнах. І хоч не всі наукові погляди С. Смаль-Стоцького витримали перевірку часом, але це не применшує того, що він зробив в українській науці.
  Характерні риси своєї вдачі – невпинне шукання наукової правди, зокрема в царині української мови і взагалі українознавства – проф. С. Смаль-Стоцький зберіг до кінця свого життя.
   Помер 17 серпня 1938-го у Празі. За заповітом, похований на Раковицькому кладовищі у Кракові (Польща), біля дружини.
 Минуло 84 рокіи від дня смерті С. Смаль Стоцького, за цей час в житті українського народу сталося багато важливих подій, але ще й сьогодні залишаються актуальними деякі його думки, що можуть служити дороговказом на життєвому шляху українців для здійснення тої мети, яку завжди мав перед собою незабутній С. Смаль-Стоцький.
У дописі використана інформація із відкритих інтернет-джерел, а також документи, що зберігаються в ЦДАЗУ, з окремими з яких пропонуємо ознайомитися у невеличкій добірці до цього допису.

С. Смаль-Стоцький, б/д
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https-zbruc.eu

Біографія С. Смаль-Стоцького.
«Die Ukraine im Wort und Bild», Nr. 1, September 1919.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 21, арк. 8 зв.

С. Смаль-Стоцький серед українських військовополонених. Фрайштадт, 1916–1917 рр.
ЦДАЗУ, ф. 7, оп. 2, спр. 6, арк. 30

С. Смаль-Стоцький серед членів СВУ. Фрайштадт, 1916–1917 рр.
ЦДАЗУ, ф. 7, оп. 2, спр. 6, арк. 33

Професорський склад УВУ в Празі у 1923 р.
Збірник на пошану Івана Мірчука (1891–1961). Т. VIII. Мюнхен–Нью-Йорк–Париж–Вінніпег, 1974 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 3648-O

Програма викладів на філософському факультеті УВУ в Празі, 1921 р.
ЦДАЗУ, ф. 6, оп. 1, спр. 11, арк. 1, 2

Повідомлення про проведення 2-го Українського наукового з’їзду у Празі 15-19 грудня 1931 р. за підписом голови організаційної комісії з’їзду С. Смаль-Стоцького. Прага, 30 червня 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 1, спр. 2, арк. 11

Комунікат Українського академічного комітету для міжнародної співпраці при Лізі Націй (ч. 2) про перенесення 2-го Українського наукового з’їзду у Празі на 20-24 березня 1932 р. за підписом голови Академічного комітету І. Горбачевського та голови організаційної комісії С. Смаль-Стоцького. Прага, 23 листопада 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 1, спр. 2, арк. 12

Стаття С. Смаль-Стоцького “Одна ясна думка, одна мета”.
Вісти МВБУ_ч. 14, грудень 1934, Прага
[Електронний ресурс].– Режим доступу: ttps://diasporiana.org.ua