Документальна добірка документів “Під червоною калиною”

  1 серпня 1914 р., з початком Першої світової війни, очільники трьох провідних галицьких партій утворили Головну Українську Раду, яка порушила перед командуванням Австро-Угорської армії питання про організацію окремого регулярного українського формування, що мало стати ядром майбутньої української національної армії.
  6 серпня 1914 р. Головна Українська Рада та Українська Бойова Управа (створена 4 серпня того ж року) проголосили маніфест про створення у складі Австро-Угорської армії українського добровольчого легіону – Українських Січових Стрільців (УСС).
  Вояками зголосилися стати майже 30 тисяч добровольців з усієї Галичини, але австрійський уряд, остерігаючись надмірного зростання патріотичних настроїв українців, обмежив чисельність легіону до 2, 5 тисяч. На початок 1917 р. січові стрільці стали добре вишколеною українською військовою формацією з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та термінологією.
  Поряд з військовою підготовкою проводилася також велика культурно-освітня робота: діяли курси для малописьменних, бібліотека, хор і оркестр, власне видавництво («Пресова квартира»), видавалися альманах «Червона Калина», журнали, поштівки.
  Протягом 1914 – першої половини 1915 року УСС протистояли російським військам у Карпатах, у 1915–1917 роках вели важкі бої на Поділлі. Згодом з легіону УСС було сформовано полк Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем. Полк був однією з найкращих формацій української армії та зіграв важливу роль у подіях Української революції 1917–1921 рр.
За звитягу в роки Першої світової війни та за участь в Українській революції 1917–1921 рр. УССи були відзначені: Хрестом Легіону Українських Січових Стрільців або Гуцульським Хрестом, Галицьким Хрестом, відзнакою Української Галицької Армії, Хрестом Українських Січових Стрільців або Мазепинським Хрестом та ін. Назавжди залишаться в пам’яті українців імена героїв-УССів: Іван Андрух, Михайло Баран, Ольга Басараб, Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), Михайло Галущинський, Роман Дашкевич, Василь Дідушок, Євген Коновалець, Василь Кучабський, Роман Купчинський, Пилип Левицький, Омелян Левицький, Левко Лепкий, Олена Степанів, Петро Франко, Федь Черник, Степан Шухевич та інші.
У дописі використано документи, що зберігаються у ЦДАЗУ, а також інформацію із відкритих джерел.

Ю. Буцманюк. Листівка «На спомин головних боїв Українського легіону 1914–1918 рр.».
Вид-во Центральної Управи УСС. Відень, 1918 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://esu.com.ua/

Українська Бойова Управа у складі після переїзду у Відень. 31 березня 1915р.
Сидять: зліва д-р В. Старосольський, д-р Т. Кормош, д-р К. Трильовський, д-р С. Томашівський і Д. Катамай. Стоять: зліва проф. І. Боберський, В. Темницький, д-р Л. Цегельський.
«Українські січові стрільці. 1914–1920». Монтреаль, 1955 р.

ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 395-О

Маніфест Головної Української Ради та Української Бойової Управи про створення легіону Українських Січових Стрільців (УСС). Львів, 6 серпня 1914 р.
«Українські січові стрільці. 1914–1920». Монтреаль, 1955 р.

ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 395-О

Прапор Стрілецтва із зображенням Св. Михаїла (автор проекту І. Іванець), освячений 1917 року митрополитом Андреєм Шептицьким.
А. Гречило, Б. Завітій. «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення». Київ, 2018 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. фонд

Допис Н. Гірняка, голови Братства УСС до 3-го накладу книги «Українські січові стрільці. 1914–1920». Монтреаль, 1955 р.

ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 395-О

Допис Н. Гірняка, голови Братства УСС до 3-го накладу книги «Українські січові стрільці. 1914–1920». Монтреаль, 1955 р.

ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 395-О

Світлина одного з куренів Легіону УСС. Карпати, [1915–1916]
А. Гречило, Б. Завітій. «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення».

Київ, 2018 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. фонд

Мапа бою на Маківці, 1 травня 1915 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп.1, спр. 25, арк. 15 зв.

Четар Іван Іванець – керівник «Пресової квартири» УСС (з травня 1915 р.), фотограф і художник, автор проєкту Бойового прапора Легіону. 9 листопада 1916 р.
А. Гречило, Б. Завітій. «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення».

Київ, 2018 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. фонд

Дмитро Вітовський – український політичний діяч, сотник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник, начальний командант Української Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР, один з провідних учасників подій 1 листопада 1918 р. у м. Львів, б/д«Історія українського війська», Львів, ч. Х, 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 25, арк. 96

Василь Вишиваний (Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен) в однострої сотника УСС.
«Історія українського війська», Львів, ч. Х, 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 25, арк. 87 зв

Фрагмент допису Н. Слобожан «Жінки – героїні».
«Трибуна. Пропам’ятне видання з нагоди 65-річчя відновлення Української Армії». Детройт–Міннеаполіс, 1982 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1693

О. Курилас. Портрет Олени Степанів – командира жіночої чоти УСС.
«Трибуна. Пропам’ятне видання з нагоди 65-річчя відновлення Української Армії». Детройт–Міннеаполіс, 1982 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1693

Старшини І-го полку Січових стрільців з представниками Українських Січових стрільців у м. Києві. В 1-му ряду по центру – Є. Коновалець. Київ, [березень 1918 р.]
ЦДАЗУ, ф. 41, оп. 1, спр. 17, арк. 3

Фрагмент статті П. Юзика «Безсмертний чин УСС».
«Сурмач», Лондон, ч. 3–4, 1964 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1620