Ганна Черінь: “Я не зрадила любови до України”

   Шість років тому, 19 липня 2016 року, відійшла від нас у вічність славної пам’яті Ганна Черінь, киянка за місцем народженням, українська поетеса і письменниця зі США, фондоутворювачка Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

Упродовж 2009–2015 рр. Ганною Черінь було передано до архіву близько 2 тис документів, що увійшли до її особового фонду № 22. «Черінь Ганна (Грибінська Галина Іванівна, за чоловіком – Паньків, 1924–2016), відома українська поетеса, письменниця, громадська діячка (США)».

Передані мисткинею документи розкривають непростий життєвий шлях жінки-матері з самобутнім талантом поетеси, заснованого на любові до України і всього українського. Ми маємо можливість ознайомитися із різноплановими напрямами її творчості (поезією, прозою, музикою), підсилених активною участю в громадському і культурному житті українців за кордоном.

Ганну Черінь часто запитували щодо псевдоніму: чому вона взяла собі таке «непишне наймення»? Як щира українка, яка не з власної волі опинилася поза межами своєї Батьківщини, вона відповідала просто: «черінь – це питома частина стародавнього українського побуту, те місце, де печеться український пухкий хліб і де горить вогонь, символ тепла, снаги та змагання; і ще тому, що звукове сполучення має це слово, дзвінке воно; і ще тому, нарешті, що я не люблю псевдонімів типу «Троянда» чи «Орхідея».

Вона любила життя і переливала його у поетичні рядки, що здобували їй перемоги у численних літературних та музичних конкурсах.

У передмові до однієї з останніх поетичних збірок «Червона ружа» (2014) Ганна Черінь писала: «За ввесь час видала 49 книжок – прози, лірики, гумору, дитячих книжок, тревелогів, крім того – 6 книжок про мою творчість і 46 музичних творів на мої слова».

Її друковані твори виходили в Аргентині, Канаді, Німеччині, США та Україні. Вона була активною і діяльною громадською діячкою: членкинею Об’єднання українських письменників в еміграції «Слово», Об’єднання українських письменників літератури для дітей і молоді ім. Глібова, Українського золотого хреста, Союзу українок Америки (проживала у м. Порт-Шарлотт, Флорида, США); членкинею Спілки письменників України і навіть лауреатом премії «В ім’я добра» ім. Степана Олійника (2002), грошову винагороду від якої передала Національній спілці письменників України.

Пропонуємо ознайомитися із частиною документів про життя і творчість Ганни Черінь, адже людина живе, поки її пам’ятають.

Ганна Черінь, 1993р.

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 148, арк. 2

Автобіографія Ганни Черінь, [2000 р.]

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 2, спр. 22, арк. 7

Вірші Ганни Черінь із збірки поезій «Crescendo», 1949 р.

«Пороги», № 7, квітень 1950 р.

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 2, спр. 12, арк. 55

Диплом про здобуття ступеня магістра мистецтв Ганни Черінь. Чиказький університет. США, 1953 р.

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 2, спр. 90, арк. 8

Перелік кращих творів Ганни Черінь, включених Світовою федерацією українських жіночих організацій у «Список творів українських сучасних письменниць. Белетристика», [1960-і р.]

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 115, арк. 4

Перелік кращих творів Ганни Черінь, включених Світовою федерацією українських жіночих організацій у «Список творів українських сучасних письменниць. Белетристика», [1960-і р.]

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 115, арк. 7

Ганна Черінь, [1962 р.]

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 151, арк. 13

Вітальний лист Комітету VІ Літературного конкурсу Світової федерації українських жіночих організацій до Ганни Черінь з нагоди її перемоги у конкурсі, 6 вересня 1965 р.

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 104, арк. 32

Обкладинка поетичної збірки Г. Черінь «Листування». Джерзі-Сіті – Нью-Йорк, 1966 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1788

Вірш «Пишіть українські листи». Джерзі-Сіті – Нью-Йорк, 1966 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1788

Вірш «Пишіть українські листи». Джерзі-Сіті – Нью-Йорк, 1966 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1788

Проєкт обкладинки книги Ганни Черінь «Пригоди української книжки», [1972 р.]

ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 169, арк. 7

Обкладинка програми «Діамантового вечора» Ганни Черінь, 1999 р.

ЦДАЗУ, ф. 22, оп.2, спр. 95, арк. 33