Українська художниця-імпресіоністка

6 липня 1907 р. народилася українська художниця Людмила Морозова, — на жаль, не така відома широкому загалу, як Марія Примаченко або Георгій Нарбут, проте яскрава представниця українського імпресіонізму.

Ми її знаємо за декількома ролями: учениця Федора Кричевського, активістка за збереженість Михайлівського Золотоверхого собору, меценатка та фундаторка фонду відбудови цього ж собору вже в часи отримання Незалежності… Людмила Морозова була надзвичайною жінкою, про яку Батьківщина дізналася тільки після відкриття її постаті мистецтвознавцем Олександром Федоруком, головою Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей.

ВТРАЧЕНИЙ ПОРТРЕТ

Майбутня художниця народилася в Києві у родині вчительки та адвоката, який працював в уряді гетьмана Павла Скоропадського.

Навчалася у Першій приватній жіночій гімназії, де історію в той час викладала Наталія Полонська-Василенко, згодом видатна науковиця та перша жінка, яка стала приват-доцентом Університету святого Володимира (зараз КНУ ім. Т. Г. Шевченка).

Потім навчалася у Київському художньому інституті (нині НАОМА) у майстерні Федора Кричевського, який мав незаперечний вплив на формування стилю і творчої особистості молодої художниці. Цікавий факт: Кричевський створив портрет Людмили Морозової, доля якого була драматичною — після смерті художника картину було викуплено у вдови з персональної виставки Кричевського, яка проходила у Москві. Портрет потрапив до збірки Третьяковської галереї (і це не єдиний випадок, коли українські культурні скарби потрапили й залишилися в Росії!). Повернути портрет самій натурниці так і не вдалося.

ЗАХИСТ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Людмила Морозова відома своїм активізмом: вона захищала Михайлівський Золотоверхий собор від зазіхань більшовиків та їхнього проєкту побудови на місці собору Урядового центру. Культову споруду згодом було знищено. Художниці вдалося виконати «факсиміле найцінніших з художнього погляду фрагментів мозаїки на випадок аварії, коли їх зніматимуть зі стін» (зі слів реставратора В. Фролова).

Проте діло захищати Михайлівський Людмила Морозова не кинула: вона  зібрала і передала через Фонд Олеся Гончара на відбудову Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, відродження якого стало можливе певною мірою завдяки збереженню нею та її однодумцями архітектурних схем і фотографій храму. В ЦДАЗУ зберігається групове фото та його копії, де зображено Морозову та її друзів-мистецтвознавців на бані занедбаного Михайлівського собору.

Тож по праву художницю можна вважати ревною хранителькою архітектурної  спадщини. Це її ріднить з ще одним, вже сучасним, активістом за збереженість урбаністичного вигляду Києва та захисником-героєм України — Романом Ратушним.

ЖИТТЯ В ЕМІГРАЦІЇ

Перед еміграцією до Америки Людмила Морозова у 1946 р. переїжджає з мамою до Німеччини. Поштовхом до її еміграції стало те, що було важко зв’язати особисту свободу творити й те, що наказувалося творити — радянський соцреалізм. Ще однією причиною стала співпраця батька художниці з гетьманом Скоропадським. Тому Людмила й емігрувала, спочатку опинившись на п’ять років у німецьких таборах ДІ-ПІ (табір для переміщених осіб). У таборах вирувало мистецьке життя, тож Морозова і надалі змогла творити.

Нарешті, в червні 1955 р. в Нью-Йорку Людмила Морозова відкрила мистецьку виставку в студії-галереї. Про це писали так: «Зустрічає вас господиня. Висока гордовита постава в короні тяжких золотавих кіс». Відомі її грецькі періоди творчості: мисткиня дуже любила Грецію та античність, тож на збережені кошти від викладацької зарплати та проданих  майже за безцінь картин Морозова у 1964-1965 рр. подорожує Грецією, змальовує її.

Протягом 1950–1990–х рр. персональні та спільні виставки творів Людмили Морозової регулярно відбувалися за сприянням Об’єднання Митців Українців в Америці, Українського Літературно-Мистецького клубу в Нью-Йорку, Українського Золотого Хреста, Союзу українок Америки та інших творчих об’єднань. Загалом, майже неможливо встановити точну кількість таких виставок, на котрих експонувалися твори  Морозової. Тільки за даними мистецтвознавця Олександра Федорука їх відбулося понад 90!

ЯК СПАДОК ХУДОЖНИЦІ ПОВЕРТАЛИ В УКРАЇНУ

Лише в 90-ті про Морозову дізналася Україна. Цьому посприяв Федорук. Завдяки йому картини та порцеляна художниці опинилися в Україні. А у 2003 р. він упорядкував альбом “Людмила Морозова”, для якого написав текст.

У чому унікальність документів про художницю, які знаходяться в архіві ЦДАЗУ. У тому, що вповні тут висвітлюється  процес повернення її спадку до України. Якщо хочете переглянути всю колекцію документів щодо повернення в Україну творчої спадщини інших діячів української діаспори громадсько-політичного, культурного та наукового напрямків, то звертайтесь в ЦДАЗУ в фонд №68.

Людмила Морозова. «Автопортрет», б/д.

[Електронний ресурс].– Режим доступу: www.ukrinform.ua/

Фото Людмили Морозової з друзями на бані Михайлівського Золотоверхого собору, серпень 1934 р..

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 56.

Стаття Людмили Волги «Я завжди була з вами» про Морозову.

Часопис «Урядовий Кур’єр», №131, 1995 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 8.

Стаття Валентини Іваненко «Пам’ять про рідний край» про Морозову.

Часопис «Хрещатик, червень 1996 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 9.

Допис «Доповнення останньої волі Людмили Миколаївни Морозової», який містить у собі заповіт художниці, 1997 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 16.

 Стаття «Померла Л. Морозова».
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 20.

Букдет-запрошення на посмертну виставку Людмили Морозової в Музеї історії Києва, березень 1997 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 29 зв.

Афіша виставки Людмили Морозової, 1997 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 30.

Допис Олександра Федорука «Пам’яті великої мисткині» про виставку Людмили Морозової в Музеї історії Києва, 1997 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 32.

Лист Софії Морачевської-Темницької до віцепрем’єр-міністра В. Смолія про погані умови зберігання творів Морозової, червень 1998 р. Цей текст висвітлює проблему неналежного зберігання культурної спадщини в українських установах.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк.  35.

Прес-реліз другої виставки Морозової у стінах Музею історії Києва, грудень 1998 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 42.

Фото експозиції картин Людмили Морозової, 1999 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк.  44.

Прес-реліз альбома «Людмила Морозова» авторства Олександра Федорука, вересень 2003 р.

ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 22, арк. 49 зв.