Сьогодні 99-й день страшної навали. Попри усі негаразди ЦДАЗУ продовжує активно працювати.

ЗМІ ПРО НАС : Лист з минулого: до історії доброчинної діяльності родини Фещенко-Чопівських
«Відпускай хліб твій за водою, тому що після
багатьох днів знову знайдеш його». (Еккл. 11:1)
   Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо. Робити добро – завжди в пошані. Люди, які допомагали іншим, були прикладом для наслідування, а їхні імена назавжди вписано в історію чеснот людства.
   У світовій історії доброчинність має довгу та поширену традицію. Наразі вона є одним з найбільших видів підтримки, яку в ці тяжкі дні російської агресії має Україна у світі. І, насамперед, від української діаспори, яка у всі нелегкі часи українського державотворення завжди простягала руку допомоги кожному, хто опинявся в скрутному становищі – в часи сталінських репресій, голодоморів, світових війн, переслідувань за українську мову і культуру, зрештою за бажання бути суверенною незалежною державою.
Треба зауважити, що з самого початку міграційних процесів доброчинність стала для українців на чужині певним стилем життя, вирішенням соціальних і національних питань – допомоги бідним, сиротам і хворим, створенням українських навчальних закладів та наукових товариств, притулків, друкарень, шпиталів, будівництва українських храмів та ін. І руку допомоги простягали не тільки знамениті та багаті люди, які створювали благодійні фонди свого імені або передавали кошти на потреби нужденних, а й люди з невеликим достатком, і навіть діти, які продовжували родинні традиції доброчинності, закладені церквою та батьками.
  Яскравим прикладом таких традицій доброчинності можна назвати родину Івана Фещенка-Чопівського (1884–1952) – відомого українського ученого-металурга, громадського і політичного діяча, міністра Центральної Ради та Директорії, який трагічно загинув 2 вересня 1952 р. у концтаборі Абезь (Республіка Комі).
Більше тут: