Сьогодні 98 день війни. Найбільше від збройної агресії у ці дні потерпають українські діти. Замість, гарантованого Україною безхмарного дитинства, вони, через ескалацію насильства та бойових дій ерефії, стають разом зі своїми батьками заручниками війни: біженцями, вимушено переміщеними особами, які змушені тікати якнайдалі з рідної землі… Найстрашніше, коли наші діти у ХХІ ст., в багатій природними ресурсами і працьовитими людьми Україні, вмирають від зневоднення і голоду, коли їх катують і убивають рашиські нелюди…
І хоча від рішення відзначати Міжнародний день захисту дітей саме 1 червня у 1949 р. минуло чимало років, потреба захищати їх інтереси наразі залишаються і сьогодні.
Перший Міжнародний день захисту дітей світ міжнародна спільнота відзначила у 1950 р., коли ООН підтримала цю ініціативу Міжнародної демократичної федерації жінок та оголосила захист прав, здоров’я і життя дітей одним із пріоритетів у своїй діяльності.
В Україні цей день почали відзначати з 1998 р., а з 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов’язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.
Цьогоріч відзначення Міжнародного дня захисту дітей є передусім можливістю нагадати міжнародній спільноті про необхідність захищати права дитини в гарячих точках світу, зокрема, в Україні.
На початку ХХ ст. українські громадські організації по всьому світу піднялися на захист прав дітей. Зокрема, у 1979-ому р., який був проголошений «Українським роком дитини» під гаслом «Дитина – скарб нації», у Європі, Канаді, США були представлені документи та образотворчі доробки дітей українських емігрантів, що розповідали про їх навчання та розвиток, виховну роль релігійно-моральних аспектів, родини, школи, освіти, нерозривно пов’язаних із національними чинниками.
Тож, з огляду на минуле і сьогодення, головним завданням українців, які з тих чи інших причин опинялися поза межами рідної країни, було і залишається збереження своєї національної ідентичності, мови і культури, звичаїв і традицій, релігії й освіти.
Українська діаспора по всьому світу робила і продовжує робити неоціненний внесок у збереження нашої національної ідентичності, всього українського від асиміляції на чужині. Сьогодні, у Міжнародний день захисту дітей, є можливість ознайомитися із документами ЦДАЗУ, що розкривають серця і думки дітей української діаспори, бачення ними України як свої Батьківщини
У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел.