Українці – нація Героїв

Українці – нація Героїв
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору:
або бути творцями, або жертвами історії»
Євген Коновалець
      Триває 89-й день героїчного спротиву українського народу повномасштабному воєнному вторгненню рашиських окупантів.
    Щорічно 23 травня ми відзначаємо День Героїв (Свято Героїв, Свято Поляглих Бійців) – борців за волю України, які були і є символом незламності непереможної української нації.
  Уперше ідея свята зародилася у середовищі українських націоналістів. На ІІ Великому Зборі ОУН (у квітні 1941 р., у Кракові) його впровадили постановою, де йшлося: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня».
        Дата 23-го травня була приурочена сумній події, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця, який створив і очолив одну з найбоєздатніших частин армії Української Народної Республіки – формацію Січових стрільців. Також було згадано, що саме в травні пішли з життя «кращі сини України XX століття» – Микола Міхновський (ідеолог українського націоналізму) та Симон Петлюра.
    До здобуття Україною незалежності День Героїв відзначався підпільно, а з проголошенням незалежності набув потрібного розголосу.
Із початком рашиської агресії (2014 р.) ми також вшановуємо пам’ять загиблих захисників України у сучасній російсько-українській війні.
Цей день був особливим у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції та героїзм воїнів від часів Київської Русі, козаччини до ХХ ст., наводячи приклад Української Галицької армії, Січових стрільців, Армії УНР, ОУН та УПА. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви вони вважали потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, що мотивував до боротьби за незалежність кожне наступне покоління українців, яких єднало і єднає почуття безмежної любові до рідної землі!
У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел.

Старшини Корпусу Січових Стрільців з представниками Українських Січових Стрільців (УСС) у Києві, весна 1918 р.

У першому ряді по центру полковник Є. Коновалець.
ЦДАЗУ, ф. 41, оп. 1, спр. 17, арк. 3

Повідомлення про вбивство С. Петлюри. «Тризуб»,

25 травня 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 117, арк. 80

Звернення Президії Проводу українських націоналістів «Новий почин». «Розбудова нації», Прага, ч. 1, січня 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 164, арк. 2.

Звернення С. Петлюри «Памяти Полеглих за Державність» (у «Тризубі» опубліковано під псевдонімом В. Марченко), 22 січня 1926 р. «Гуртуймося», Прага, ч. І–ІІ, січень–червень 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141, арк. 21 зв.–22

Ілюстрація М. Михалевича «359», присвячена героям Базару, «Гуртуймося», ч. 1, січень–березень 1935 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141, арк. 14