ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ – ШЛЯХ МИТЦЯ

    Ірпінь – одне з найбільш мальовничих і легендарних міст Київщини. За багату мистецьку спадщину його називають Українським Парнасом, а за потужний і стрімкий розвиток протягом останніх років – Українським дивом. Але тепер Ірпінь лежить в руїнах – російські окупанти визначили своїми ворогами культуру, освіту та людяність, і не шкодують для них ні ракет, ні бомб з моменту вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р.
     Саме в цьому містечку, історія якого була багата на творчу інтелігенцію, прожив останні дні свого життя видатний український майстер пензля ХХ ст., педагог, один із засновників і перший ректор Української академії мистецтв (УАМ) Федір Кричевський. Іменем Федора Кричевського сьогодні названі вулиці в містах України, але були часи, коли його ім’я замовчувалося за його українську позицію в радянські часи. Про творчість митця не писали. Минув час, багато чого змінилося.
Художник Ф. Кричевський народився 22 травня (за новим стилем) 1879 р. у Лебедині на Сумщині. Брат живописця та архітектора Василя Кричевського. У незаможній родині було восьмеро дітей. Відмінно закінчив чотирирічну школу у Ворожбі. У маєтку графа Василя Капніста побачив галерею козацьких портретів, колекцію живопису та графіки. Почав копіювати. Малюнки потрапили до художника Костянтина Савицького. Той оцінив талант юнака, дав притулок у своєму домі й підготував до вступу на малярський відділ Московського училища малярства, скульптури й архітектури. Після закінчення училища Ф.Кричевський вступив до Петербурзької академії мистецтв (1903), у майстерню Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського, але через хворобу вимущений був перервати навчання. Через чотири роки відновив навчання в академії (1907–1910) вже у майстерні відомого баталіста Франца Рубо. Програмна академічна картина «Наречена» принесла Ф. Кричевському неабиякий успіх і ствердила його творчу індивідуальність, й дала йому можливість відвідати Австрію, Італію, Німеччину та Францію за рахунок академії. У Відні навчався у Густава Клімта, вплив якого помітний як в філософії, так і в технічній манері ркремих картин Ф.Кричевського. Творчим звітом про подорожі було полотно «Молодиці» («Весільний обряд в Україні»).
На хвилі національного піднесення у 1917 р. взяв участь у створенні Української академії мистецтва (УАМ) та був обраний її першим ректором. Фундаторами академії були Георгій Нарбут, брати Василь та Федір Кричевські, Михайло Бойчук, Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Михайло Жук, Микола Бурачек. Коли в січні 1918 р. більшовики захопили Київ, академія була зачинена, почалися гоніння на українську творчу інтелігенцію та її знищення, професори й студенти академії переховувалися.
До речі, поведінка тогочасних більшовиків мало чим відрізняється від сучасного російського окупанта, який вдерся зі своїм «руським міром» «деукраїнізувати» та «денаціоналізувати» Україну. При цьому окупанти знищують і грабують українські музеї й приватні колекції, та вивозять українські витвори мистецтва в росію. Як згадує Вадим Щербаківський (український історик, археолог, етнограф) про часи Визвольних змагань 1917–1921 рр. у своїй книзі «Пам’яті Василя Григоровича Кричевського» (Лондон, 1954): «Большевики грабували Полтаву, а пізніше й Київ, і вивозили все, що тільки могли. В Полтаві були великі склади військової одежі й зброї: на Київській станції в Полтаві лежало тисячі вагонів колючого дроту – і це все було вивезене большевиками. День і ніч вантажилося наше добро й потяг за потягом йшов безперевною лінією. … Большевики почали теж вивозити й деяких людей. Люди почали ховатися, а дехто тікав у село. Большевики особливо шукали офіцерів. – Покажи руки, – часто чулося на вулиці, а потім вистріл і людина з пробитою головою лишалася на землі. …Перед Великоднем нам стало відомо, що в Києві вже влада була гетьманська».
Творчість Ф. Кричевського у 1920-ті набуває нового розмаху і масштабності. Центральна тема його творчості – тема народу – зазвучала у ці роки ширше, вагоміше, значніше. Справжньої епічності і монументальності досяг він у великому історичному полотні «Довбуш».
На початку 1930-х років викладав у Харківському художньому інституті. У 1927 р. Ф.Кричевський написав триптих «Життя», що став флагманом у його творчому доробку зрілого періоду, в якому показав зовнішню красу людей із народу, їхнє душевне благородство, моральну силу та велич, стриманість і стійкість. На Міжнародному конкурсі у Венеції робота мала великий успіх. Частина триптиха «Повернення» експонувалася у складі виставки радянського мистецтва в Копенгагені та Варшаві. Творчість Ф. Кричевського високо цінували у США.
      У 1930-ті роки українська культура зазнавала репресій, саме в цей час Ф. Кричевський ризикнув написати «Автопортрет в білому кожусі» (1932). Це полотно вважається чи не найкращим з його робіт, своєрідним вираженням творчого кредо художника.
У червні 1939 р. Ф. Кричевському одночасно з братом присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а у 1940 р. – звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Вони були першими в Україні, хто одержав цей вчений ступінь і звання.
     Під час Другої світової війни художник ухилився від евакуації до Уфи і залишився разом із дружиною на окупованій території. Перебували в зруйнованому більшовиками Києві, а в літні місяці – в Шишаках. Був головою Спілки митців України. За однією із версій, наприкінці війни намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь. Поїзд, в якому їхав, не встиг від’їхати далеко від Кенігсберга у Східній Пруссії через швидкий наступ радянських військ. Ф. Кричевський попав у лабети «смершу», де пробув майже рік. Тяжко хворий, у 1946 р. він звернувся з листом до уряду з проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Незабаром він і його дружина приїхали до Києва. Але і в Києві на них чекали тяжкі випробування – їх квартира була зруйнована внаслідок бомбардування, дача в селі Шишаки згоріла. Під час пожежі згоріло багато його картин. Художника позбавили наукового звання й титулу заслуженого діяча мистецтв. Згодом комітет у справах мистецтва допоміг Кричевським найняти житло в Ірпені. Тут художник проживав в будинку № 1 на вул. Пролетарської революції, з літа 1946 р. і до смерті. 30 липня 1947 р. Федір Кричевський, перебуваючи у великій скруті, помер у своїй майстерні в Ірпені, зневажений владою, позбавлений усіх звань.
    Федір Кричевський прожив творче, динамічне і драматичне життя. Масштаб його особистості й таланту ніяк не вписувався у рамки радянського соцреалізму. Його переслідували, але він так і не намалював портрет Cталіна, хоч Микита Хрущов обіцяв, що після цього «органи» дадуть художникові спокій. «Малювати всяких “временщиків”-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє», – переказують учні Федора Кричевського слова свого Учителя.
Але ні війни, ні репресії, ні лихоліття не забрали барв із того українського світу, який витворював художник на своїх полотнах. Він чистим і незаплямованим проніс своє мистецьке кредо і як майстер залишив нам у спадок чудові творіння.
У дописі використані інформація із бібліотечного фонду ЦДАЗУ та відкритих інтернет-джерел.

Кричевський. «Автопортрет», б/м, 1911 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uartlib.org/

К. Кричевська-Росандич. Родинне дерево Кричевських,

б/д

ЦДАЗУ, з колекції Петра та Ольги Матул, документи на стадії науково-технічного опрацювання

 

Ф. Кричевський. «Наречена»,

Санкт-Петербург, 1910 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uartlib.org/

Професори-засновники Української академії мистецтв.

Київ, 5 грудня 1917 р.
Нотатки з мистецтва. Філадельфія, ч. 4,

лютий 1966 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2976

Ф. Кричевський. «Автопортрет у білому кожусі», 1926 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uartlib.org/

Ф. Кричевський. Триптих «Життя» («Сім’я»), 1927 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uartlib.org/

Ф. Кричевський. «Хлопчик з пташкою» (Роман Кричевський, син художника). 1923-1924 рр. Дерево, темпера
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://artukraine.com.ua/

Ф. Кричевський, б/м, фотографія 1930-ті рр.
Нотатки з мистецтва. Філадельфія, ч. 19, жовтень 1979 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1298-В

Ф. Кричевський. «Довбуш» (ескіз), 1931 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uartlib.org/

Ф. Кричевський, «Переможці Врангеля», б/м, 1934-1935 рр.
Нотатки з мистецтва. Філадельфія, ч. 19, жовтень 1979 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1298-В

Конверт з поштовими марками «Федір Кричевський. Триптих «Життя» до 140-річчя з дня народження Федора Кричевського. Введені в обіг з 2 квітня 2019 р.