59 ДЕНЬ ТЕРНОВОЇ ДОРОГИ НА ШЛЯХУ ДО ПЕРЕМОГИ ТА ТЕРНОВИЙ ШЛЯХ ВАСИЛЯ ҐРЕНДЖИ-ДОНСЬКОГО

“За прапор наш страдали,
Проливали свою кров,
І тепер ми би віддали
Синьо-жовту хоругов ?!”
В. Ґренджа-Донський, “Наш прапор”, 1925 р.
    23 квітня 2022 р. виповнюється 135 років від дня народження невтомного національно-культурного подвижника, громадсько-політичного діяча, українського поета, письменника, журналіста, одного із творців Карпатської України Василя Ґренджи-Донського (1897–1974).
   Ім’я В. Ґренджі-Донського нерозривно пов’язане з історією новітньої української літератури на Закарпатті. Багато в чому йому довелось бути першим: він першим в літературній творчості почав утверджувати ідею возз’єднання Закарпаття з Україною; його поетична збірка поезій “Квіти з терньом” (1923) була першою на Закарпатті книжкою світського автора, написаною українською літературною мовою; а інша – “Шляхом терновим” (1924) – першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом. Під його редагуванням виходив перший закарпатський літературно-художній журнал “Наша земля” (1927–1928), який пропагував українську літературу та культуру. Він був оптимістом і мав веселу вдачу, любив товариство, був його душею, співав українські пісні, захоплювався грою на сопілці.
   Народився Василь Ґренджа-Донський у Воловому (нині Міжгір’я) 23 квітня 1897 р. в типовій верховинській родині. Писати почав дуже рано – його перший вірш з’явився ще в 1912 р. в будапештській газеті “Неділя”, яка видавалася народною мовою.
    Брав участь у Першій світовій війні, був поранений і перебуваючи в Будапешті на лікуванні навчався у торговій академії. Після війни одержав посаду бухгалтера в Будапештському банку. Та туга за рідною землею не дала майбутньому поетові залишитися там надовго і в 1921 р. він повертається з родиною на Закарпаття, працює у Підкарпатському банку в Ужгороді та співпрацює з тижневиком “Русин”. На цей час і припадає початок літературної творчості В. Ґренджі-Донського, який згодом стає активним учасником та обличчям українського національного руху на Закарпатті.
    Після повернення додому, у 1923–1924 рр. видає свої перші поетичні збірки “Квіти з терньом” (1923), “Золоті ключі” (1923), “Шляхом терновим” (1924), сповнені глибоким патріотизмом. Так, у вірші “Люби рідну мову” із збірки “Квіти з терньом” (1923), він закликає земляків пам’ятати про те, що вони належать до великого українського роду, що українська мова – їх рідна мова.
Між іншим, цей вірш актуальний і на сьогодні, коли певна частина населення України вважає українську мову чужою і непотрібною для себе, а окремі українські політики, використовуючи “мовні важелі” у політичній грі, ратують за “українську російську” мову, тягнучи державу в колоніальне минуле та підігруючи російським імперським амбіціям.
    Саме в цій збірці згадуються слова підкарпаторусинської народної пісні – “Плавле кача по Тисині” (так у збірнику), коріння якої проростають із Закарпаття. Саме ця пісня, але вже у сучасній інтерпретації під назвою “Гей, пливе кача по Тисині”, стала стала однією з найемоційніших і водночас найтрагічніших символів Революції Гідності українського народу, своєрідним українським Реквієм. Ця пісня лунала під час прощання з “Небесною сотнею” на Майдані незалежності та продовжує лунати за загиблими героями на нашій священній східній війні. Від її перших нот крається серце кожного українця, що боляче переживає сьогоднішні доленосні події в Україні.
ПЛАВЛЕ КАЧА ПО ТИСИНІ
–“Мамко моя, не лай нині,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину”.
Лає мати сина, лає,
Син додому не вертає…
Серед поля на долині
Лягло серце у тернині!
   Принагідно зауважити, що вдруге ця пісня в теперішній вже редакції була опублікована у збірнику фольклорних творів Дезидерія Задора “Народні пісні підкарпатських русинів” (Унґвар, 1944).
Збірка “Шляхом терновим” (1924) вже наповнена бунтарським духом поета, в якій він звертається і до Визвольних змагань 1919 р. на Закарпатті (зокрема до теми про Гуцульську республіку), закликає народ до боротьби проти неволі й несправедливих порядків.
    Дуже цінним є його революційно-патріотичні вірши, опубліковані в пресі 1920-х років, в яких автор закликав до визволення України з московських кайданів. У вірші “Наш прапор”, прочитанному на вечорі в Ужгороді 1925 року, В. Ґренджа-Донський закликає український народ згрупуватися під синьо-жовтим прапором (див. епіграф).
    На ідеї соборности українських земель і народу В. Ґренджа-Донський наголошував і в своїх історичних повістях та поемах у 1930-х рр. (“Червона скала”, “Ілько Липей, карпатський розбійник, “Петро Петрович” , “Ренегат” та ін.).
    З осені 1938 р. по 16 березня 1939 р. В. Ґренджа-Донський з утворенням автономної Підкарпатської Русі редагував “Урядовий вісник” (1938–1939), а з проголошенням Карпатської України – щоденну газету “Нова свобода” (1939). У часи окупації Карпатської України Угорщиною був ув’язнений в концтаборі, де його піддавали жорстокому катуванню.
     Але, попри все, своє золоте перо письменник тримав у руках завжди – писав коли його переслідували, цькували, катували і судили, про що свідчить і вірш «Лиш смерть вирве з рук мій олівець» (Тячів, 01.04.1939), написаний в часи ув’язнення в Тячевській тюрьмі.
     Після звільнення 7 серпня 1939 р. В. Ґренджа-Донський переїхав до Братислави, де прожив решту свого життя, але дух Карпатської України витав у ньому до кінця життя. Подіям, пов’язаним з розбудовою Карпатської України, присвятив книгу спогадів “Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади”. Повне видання творів В. Ґренджі-Донського у 12-ти томах видала в США його донька Аліса (псевд. – Зірка).
Тільки у серпні 1970 р. сповнилася його мрія – ступити ногою на рідну землю, а 25 листопада 1974 р. у Братиславі (Словаччина) В. Ґренджа-Донський відійшов у засвіти.
     В. Ґренджа Донський був українським патріотом, віддав своєму народу всю свою поетичну творчість, що спонукала до пробудження національної свідомості Закарпаття, і всюди підкреслював соборність всіх українських земель від Закарпаття до Дону. Для підкреслення цієї соборницьої ідеї він додав собі до родинного прізвища Ґренджа додаток Донський. В одному із своїх віршів “Ми українці” він написав:
Чим ми є, ми не ганьбимся,
Знайте: ось чиї ми сини:
Ми Українцями звемося!
А не руснацькі Русини!
У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел.

В. Ґренджа-Донський, світлина, 1922 р.
В. Ґренджа-Донський. «Шляхом терновим. Поезії», т. 1. Вашингтон, 1981р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К

Обкладинка збірника поезій В. Ґренджі-Донського «Шляхом терновим. Поезії», т. 1. Вашингтон, 1981р. (худ. М. Михалевич).
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К

В. Ґренджа-Донський, світлина з автографом, б/д
В. Ґренджа-Донський. «Шляхом терновим. Поезії», т. 1. Вашингтон, 1981р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К

Вірш В. Ґренджі-Донського «Аби на світі був постійний мир!», б/д
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 5, арк. 4

В. Ґренджа-Донський. «Куди серце тягне», сторінки з правками автора. 1972 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 1, арк. 1, 3, 6

В. Ґренджа-Донський. «Куди серце тягне», сторінки з правками автора. 1972 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 1, арк. 1, 3, 6

В. Ґренджа-Донський. «Тьма щезає, сонце сходить», сторінки з правками автора. 1971 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 2, арк. 2, 4

В. Ґренджа-Донський. «Тьма щезає, сонце сходить», сторінки з правками автора. 1971 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 2, арк. 2, 4

Лист В. Ґренджі-Донського до Словацького педагогічного видавництва в Пряшеві щодо видання роману «Червона скала», 1967 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 6, арк. 1

Вірш В. Ґренджи-Донського «Сирітка», 1947 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 5, арк. 1

Обкладинка та передвиборча листівка часів Карпатської України «Батьку й мамо» (1939) до книги «Героїчний чин Карпатської України» зі спогадами В. Ґренджі-Донського «Під чоботом окупанта», 2009 р., б/м (на обкладинці агітаційний плакат худ. М. Михалевича).
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 193-Д

Обкладинка та передвиборча листівка часів Карпатської України «Батьку й мамо» (1939) до книги «Героїчний чин Карпатської України» зі спогадами В. Ґренджі-Донського «Під чоботом окупанта», 2009 р., б/м (на обкладинці агітаційний плакат худ. М. Михалевича).
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 193-Д

Фрагмент роману В. Ґренджі-Донського

«Червона скала», 1930-і рр.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 4, арк. 1, 3, 4

Титульний аркуш роману В. Ґренджі-Донського

«Червона скала», 1930-і рр.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 3, спр. 4, арк. 1, 3, 4

Вірші В. Ґренджі-Донського, що увійшли до збірки поезій «Шляхом терновим. Поезії»,
т. 1. Вашингтон, 1981р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К

Вірші В. Ґренджі-Донського, що увійшли до збірки поезій «Шляхом терновим. Поезії»,
т. 1. Вашингтон, 1981р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К

Вірші В. Ґренджі-Донського, що увійшли до збірки поезій «Шляхом терновим. Поезії»,
т. 1. Вашингтон, 1981р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1714-К