Тематична добірка: “БО ХТО ЗА ЩО, А МИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. ОТОЖ НАМ ТАК І ВАЖКО ЧЕРЕЗ ТЕ”

Згадуємо цитати провідних борців за суверенність Української Держави – про війну, культуру, духовність, державність, російську пропаганду та роль України у всесвітній історії.
Російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проекту, який тягнеться вже не одне сторіччя. У той час, як світ пішов уперед, навіть не зважаючи на криваві теракти і локальні конфлікти на основі релігійної чи етнічної ненависті, Росія пішла назад, що й призвело наразі до російсько-української війни між Росією і Україною, розпочатої російським агресором 24 лютого ц. р.
Актуальними на сьогодення залишаються думки борця за незалежність України у ХХ ст., українського державного, військового та політичного діяча, Голови Директорії УНР та Головного отамана військ УНР Симона Петлюри щодо побудови суверенної Української Держави, одвічного протистояння з так званим російським “старшим братом”. С.Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. У своїх статтях, які публікувалися в журналі “Тризуб”, С.Петлюра прямо ставив питання, що вибір України – це європейський вибір, і що будь-які стосунки, які ущемлюють державну незалежність України з Росією під виглядом будь-якого союзу – чи-то федерації, чи-то конфедерації, а тим паче автономії – для України просто неможливі і неприпустимі. С. Петлюра дуже чітко проводив цю лінію, зазначаючи, що для України зміна влади в Росії не має жодного значення. І він прямо писав: чи монархічна Росія, чи комуністична, але суть російської влади не міняється. Він тоді ще розгледів і трубив на весь світ, що під комуністичними гаслами, під комуністичною оболонкою ховається знову примара старої імперської, царської Росії, яка будує нові імперію.
Пропонуємо згадати деякі актуальні і на цей час цитати Симона Петлюри та переглянути окремі документи із фондів ЦДАЗУ.
• “Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої – так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною. … Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відограватиме ролю непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого”. (Пам’яті полеглих за державність. “Тризуб”, ч. 14, 22 січня 1926 р. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 116).
• “Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло – Незалежна Держава Українська перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну плодючу землю з її несчисленними багатствами не для потреб третього, або другого з половиною, чи якого іншого інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу”. (Пам’яті полеглих за державність. “Тризуб”, ч. 14, 22 січня 1926 р. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 116).
• “Московщина уміє різні фарби для утисків над нами прибирати: коли треба, то вона робиться “червоною”, а коли того вимагає справа, то “білою”. (С. Петлюра. “Московська воша”. Париж, 1966 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. 1089-О).
Україна у важкій кривавій війні знову стає ключовим фактором творення демократії. Майбутнього без воєн.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел.

Програма «Академія Головному Отаманові Військ УНР та голові Директорії Симонові Петлюрі в 60-річчя трагічної смерти»,Чикаго, 18 березня 1986 р.

Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О

Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О

Оповідання Н. Павловської «Мати» // «Симон Петлюра», Лондон, Видавництво СУБ,1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О

Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О

«До Українського Козацького Народу» – звернення наказного отамана УНКТ І. В. Полтавця–Остряниці, 1 серпня 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 3, арк. 1

Факсиміле Великоднього звернення С. Петлюри до земляків, 1926 р.
«Симон Петлюра – державний муж». Нью-Йорк, 1957 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 104-Д

Уривок з листа С. Петлюри до А. Лівицького, 16 травня 1926 р.
«С. Петлюра. Статті, листи, документи». Нью-Йорк, 1956 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 209-К

Звернення С. Петлюри «Памяти Поляглих за Державність» (у «Тризубі» опубліковано під псевдонімом В. Марченко), 22 січня 1926 р.
«Гуртуймося», Прага, ч. І–ІІ, січень–червень 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141, арк. 21 зв. –22

Передова стаття С. Петлюри «Наше місце в Європі…», 17 січня 1926 р.
«Тризуб», Париж, ч. 14, 17 січня 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 116, арк. 33–33 зв.

 

Симон Петлюра.
«Народна воля», Скрентон, ч. 21, 24 травня 1979 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. №6131-О

Звернення Президента УНР А. Лівицького «До українського громадянства на Батьківщині і на чужині», травень 1951 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 19, арк. 80–80 зв.

Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О

Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1096-О