Програма «Академія Головному Отаманові Військ УНР та голові Директорії Симонові Петлюрі в 60-річчя трагічної смерти»,Чикаго, 18 березня 1986 р. |
Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р. |
|
Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р. |
Оповідання Н. Павловської «Мати» // «Симон Петлюра», Лондон, Видавництво СУБ,1947 р. |
Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р. |
«До Українського Козацького Народу» – звернення наказного отамана УНКТ І. В. Полтавця–Остряниці, 1 серпня 1926 р. |
Факсиміле Великоднього звернення С. Петлюри до земляків, 1926 р. |
Уривок з листа С. Петлюри до А. Лівицького, 16 травня 1926 р. |
Звернення С. Петлюри «Памяти Поляглих за Державність» (у «Тризубі» опубліковано під псевдонімом В. Марченко), 22 січня 1926 р. |
Передова стаття С. Петлюри «Наше місце в Європі…», 17 січня 1926 р. |
|
Симон Петлюра. |
Звернення Президента УНР А. Лівицького «До українського громадянства на Батьківщині і на чужині», травень 1951 р. |
Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р. |
Оповідання Н. Павловської «Мати». «Симон Петлюра», Лондон, 1947 р. |
Тематична добірка: “БО ХТО ЗА ЩО, А МИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. ОТОЖ НАМ ТАК І ВАЖКО ЧЕРЕЗ ТЕ”
Згадуємо цитати провідних борців за суверенність Української Держави – про війну, культуру, духовність, державність, російську пропаганду та роль України у всесвітній історії.
Російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проекту, який тягнеться вже не одне сторіччя. У той час, як світ пішов уперед, навіть не зважаючи на криваві теракти і локальні конфлікти на основі релігійної чи етнічної ненависті, Росія пішла назад, що й призвело наразі до російсько-української війни між Росією і Україною, розпочатої російським агресором 24 лютого ц. р.
Актуальними на сьогодення залишаються думки борця за незалежність України у ХХ ст., українського державного, військового та політичного діяча, Голови Директорії УНР та Головного отамана військ УНР Симона Петлюри щодо побудови суверенної Української Держави, одвічного протистояння з так званим російським “старшим братом”. С.Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. У своїх статтях, які публікувалися в журналі “Тризуб”, С.Петлюра прямо ставив питання, що вибір України – це європейський вибір, і що будь-які стосунки, які ущемлюють державну незалежність України з Росією під виглядом будь-якого союзу – чи-то федерації, чи-то конфедерації, а тим паче автономії – для України просто неможливі і неприпустимі. С. Петлюра дуже чітко проводив цю лінію, зазначаючи, що для України зміна влади в Росії не має жодного значення. І він прямо писав: чи монархічна Росія, чи комуністична, але суть російської влади не міняється. Він тоді ще розгледів і трубив на весь світ, що під комуністичними гаслами, під комуністичною оболонкою ховається знову примара старої імперської, царської Росії, яка будує нові імперію.
Пропонуємо згадати деякі актуальні і на цей час цитати Симона Петлюри та переглянути окремі документи із фондів ЦДАЗУ.
• “Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої – так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною. … Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відограватиме ролю непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого”. (Пам’яті полеглих за державність. “Тризуб”, ч. 14, 22 січня 1926 р. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 116).
• “Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло – Незалежна Держава Українська перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну плодючу землю з її несчисленними багатствами не для потреб третього, або другого з половиною, чи якого іншого інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу”. (Пам’яті полеглих за державність. “Тризуб”, ч. 14, 22 січня 1926 р. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 116).
• “Московщина уміє різні фарби для утисків над нами прибирати: коли треба, то вона робиться “червоною”, а коли того вимагає справа, то “білою”. (С. Петлюра. “Московська воша”. Париж, 1966 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. 1089-О).
Україна у важкій кривавій війні знову стає ключовим фактором творення демократії. Майбутнього без воєн.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел.
