Тематичний перелік документів «Український конституціоналізм ХХ ст.»

Тематичний перелік документів

«Український конституціоналізм ХХ ст.»

 

Процес творення Основного Закону України був таким же тривалим та складним, як і період становлення української держави в цілому. Кожен новий етап державотворення, незалежно від устрою майбутньої держави чи форми її правління, відзначався активізацією конституційного процесу. ХХ століття, багате на політичні потрясіння, дало в результаті чимало проектів конституції, прийнятих законів конституційного характеру, а також публікацій щодо українського конституціоналізму цього періоду. Частина архівних документів та матеріалів з бібліотечних фондів, що висвітлюють цей складний процес, зберігається в Центральному державному архіві зарубіжної україніки.

Зокрема, у ЦДАЗУ зберігаються друковані примірники конституційних законів періоду завершення національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр. Серед них, наприклад, Закон про державну Народну Раду УНР від 12 листопада 1920 р., що визначає Раду тимчасовим органом законодавчої влади до скликання Парламенту УНР. Згідно із ним Народна Рада обиралася терміном на 1 рік, після цього вона могла бути переобраною у випадку, якщо Парламент, з якихось причин, не було скликано. Також, у фондах архіву зберігається Закон про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в УНР від 12 листопада 1920 р. Цим законом, до моменту прийняття Народним Представництвом Конституції, мав регулюватися державний устрій та управління Директорією.

Крім цього, в ЦДАЗУ наявні «Тимчасовий закон про Реорганізацію Українського Державного Центру» в різних редакціях, а також його проекти. Цим законом мали керуватися всі органи Державного центру УНР. Вперше він був підписаний Президентом УНР А. Лівицьким 10 червня 1948 р. Згодом до нього неодноразово вносилися зміни та доповнення. В архіві зберігається друге перевидання «Тимчасового закону ДЦ УНРеспубліки» зі змінами, затвердженими Президентом УНР М. Лівицьким 1 липня 1979 р. Брошура містить вступ та повний текст закону. Також в архіві зберігається цей закон з новими доопрацюваннями, затверджений Декретом Президента УНР М. Лівицьким 7 червня 1989 р.

На особливу увагу заслуговують тези невідомого автора «Основи майбутньої Української держави», датовані 1944 р. У тезах наводиться думка про тяглість державотворчого процесу ще від Київської Русі. Другий розділ документу – «Основні засади української держави» має чітко виражений конституційний характер. У ньому задекларовані не лише незалежність української держави із зазначеним республіканським устроєм, а й основні права – рівність всіх перед законом, свободу слова та совісті, приватну власність. Також встановлено соціальні гарантії – мінімальний розмір заробітної плати, захист непрацездатних громадян, материнства тощо.

Одним із розробників проекту конституції української держави був український громадсько-політичний і державний діяч, вчений-правознавець, професор О. Ейхельман (1854 – 1943). Проте його проект, що є очевидним зі статті «Про Конституцію УНР (Проект конституції УНР проф. Ейхельмана)», опублікованій у літературно-військовому тижневику «Наша зоря» від 30 вересня 1921 р., мав різні оцінки. В цілому конституція Ейхельмана визначається як науково обґрунтований, оригінальний та фахово підготовлений законопроект, проте різкій критиці піддається його ідея федералізації української держави. Автор статті виступає проти федеративного устрою, оскільки, на його думку, українська держава історично була централізованою, центром якої був Київ. Натомість автор пропонує свій варіант устрою держави – «демократичну децентралізовану республіку з широким місцевим самоврядуванням окремих земель».

Аналізу українського конституційного процесу в ХХ ст. було присвячено ряд праць українських правників на еміграції. У тижневику «Тризуб» за 19 – 26 лютого 1928 р. опубліковано статтю історика та правника, громадсько-політичного діяча, одного із засновників Музею визвольної боротьби України в Празі А.І. Яковліва (1872 – 1955) «Основи конституції УНР (З нагоди 10-ти літ з дня проголошення самостійности У.Н.Р.)». Автор проаналізував ряд державно-правових актів періоду Центральної Ради УНР, Гетьманату і Директорії та визначив деякі з них як «конституційні закони». Особливу увагу вчений приділив IV Універсалу, як такому що «остаточно встановив основи конституції УНР», та проекту конституції, схваленому на засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 р.

Ці результати роботи А.І. Яковліва знайшли продовження у його книзі «Основи конституції УНР», вперше опублікованій у Парижі в 1935 р. Праця була перевидана без змін у Нью-Йорку в 1964 р., оскільки не втратила своєї актуальності. Особливу увагу вчений приділяє проекту Конституції УНР від 29 квітня 1918 р. – «Статуту про державний устрій, права і вольності У.Н.Р.», а також тимчасовим законам конституційного характеру періоду Директорії – «Закону про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в У.Н.Р.» та «Закону про державну Народну Раду».

Закони конституційного характеру були також розглянуті у книзі К. Костіва «Конституційні акти відновленої Української Держави 1917 – 1919 років і їхня політично-державна якість». Автор детально зупиняється на законодавчих актах доби Центральної Ради – універсалах та проекті Конституції УНР; доби Гетьманату – «Грамоті до всього Українського Народу», «Законі про тимчасовий державний устрій України», Грамоті Павла Скоропадського про федерацію України з Росією; доби Директорії – Декларації Директорії УНР від 26 грудня 1918 р., «Тимчасовому основному закону» Української Національної Ради у Львові, «Універсалі про Всеукраїнську Соборність» Директорії УНР, «Законі про тимчасову владу в УНР» Конгресу Трудового Народу України. К. Костів не лише визначив основні фактори, що посприяли створенню цих документів, а й подав їх текст і дав державно-політичну оцінку.

Водночас із конституціотворчими процесами, керованими українським урядом в екзилі, відбувалося створення законодавчої бази УРСР. Так, 14 березня 1919 р. була прийнята перша Конституція Радянської України, яка ще не визначала форм її взаємозв’язку з РСФСР. Крім цього, в перші роки існування квазі-держави, виникла необхідність у створенні ряду законів для врегулювання соціально-політичного життя країни. На зберіганні в ЦДАЗУ знаходяться офіційні видання законів РСФРР 1920-го року, видрукувані у тогочасній столиці УРСР – м. Харкові. Серед публікованих документів є накази, постанови та декрети Ради Народних Комісарів, Народних Комісаріатів юстиції, внутрішніх справ, освіти, соціального забезпечення, земельного забезпечення та продовольчих справ.

Крім цього, у фондах ЦДАЗУ зберігаються документи, що свідчать про критичне ставлення з боку української громадськості на еміграції як до Конституції УРСР, так і до союзної конституції. У друкованому органі групи української націоналістичної молоді «Національна думка» за 1924 р. була опублікована стаття С.Х. Борисенка «Конституція СССР як дефінітивне вирішення національного питання? (Відгуки відчиту завідуючого українським відділом представництва СССР в Празі п. Калюжного)». Окрім критики доповіді п. Калюжного в статті звучить думка про невідповідність положень конституції реальній ситуації у сфері вирішення національного питання в Радянському Союзі.

В 1925 р. була прийнята нова редакція Конституції УСРС, яка вносила зміни, пов’язані з приналежністю УРСР до складу СССР. Згодом, 15 травня 1929 р. була прийнята друга Конституція УРСР, а 10 січня 1937 р. – третя. В лютому 1944 р. до основного закону УРСР було внесено суттєві зміни –республікам надано право вступати у стосунки з іншими державами та мати своє військо. Де факто, ці положення не були втілені в життя.

В українському тижневику «Новий Шлях» (Вінніпег, Манітоба) за 5 лютого 1944 р. опубліковано повідомлення – «Республіки матимуть свої комісаріати закордонних справ і оборони», що інформує про внесення змін до Конституції СССР. Згідно цих змін шістнадцятьом республікам Радянського Союзу дозволяється мати власні комісаріати (міністерства) закордонних справ і оборони. Проте в повідомленні висловлюється сумнів з приводу права подальшого ведення самостійної зовнішньої політики міністерствами окремих республік.

Передвісником соціально-економічної та політичної трансформації періоду Перебудови було прийняття в жовтні 1977 р. нової союзної конституції, на основі якої була розроблена і схвалена 20 квітня 1978 р. на позачерговій восьмій сесії Верховної Ради УСРС четверта Конституція Радянської України. Не зважаючи на видимий конституційний процес, всі конституції УРСР мали декларативний характер.

З проголошенням незалежності України нові політичні реалії вимагали розробки нової конституції, її обговорення, прийняття та впровадження в життя. Цей процес отримав значний резонанс, як в українському суспільстві, так і серед українців за кордоном. У фондах ЦДАЗУ зберігаються книги, брошури та газети, що висвітлюють це явище в новітній історії України.

Так, Українсько-Американським Бюро захисту прав людини у 1994 р. був розроблений з урахуванням європейського та американського досвіду Модельний проект Конституції України. В проекті Основного Закону відображено традиційний поділ влади на гілки, проте з деякими особливостями. Законодавчу гілку влади, згідно проекту, представляють Національні Збори, що мають верхню палату – Палату земельних представників та нижню – Палату депутатів. Главою держави є Президент, який очолює виконавчу владу. Остання репрезентована Кабінетом Міністрів. У Модельному проекті Конституції України пріоритет надається деперсоніфікованій владі, уособленій у правових нормах, на відміну від персоніфікованої – уособленій в живих людях. Вільний індивід, на думку розробників проекту, є достатньо сильним і держава не повинна відігравати активну патерналістську роль, що було типово для радянської України.

У тижневику «Українське слово» за 5-12 травня 1996 р., що виходив друком у Парижі, опубліковано ряд статей щодо конституційного процесу в Україні. Стаття Л. Триленко «Чи врятує український менталітет українську Конституцію?» передає труднощі, що виникли під час обговорень проекту Основного Закону на засіданнях Верховної Ради. Висвітлено позицію різних політичних сил у процесі створення юридичного каркасу Конституції. В статті «Чому «творці» Конституції не можуть прийти до згоди?» Г. Горгикас робить екскурс в минуле та відзначає давні законотворчі традиції України, прикладом чого є «Руська Правда» Я. Мудрого. Автор наголошує, що складний та тривалий конституційний процес був спричинений поневоленням України іншими державами. Також в цьому номері тижневика під назвою «Погляд на Конституцію» було опубліковано інтерв’ю Л. Каневської з українськими політиками І. Юхновським (депутатська група «Державність»), В. Чорноволом («Народний Рух»), Ю. Оробцем (депутатська група «Реформи»). У статті звучать їх відношення до проекту Конституції в редакції від 24 лютого. Політики висловили свою думку щодо способу прийняття Конституції: ухваленням Верховною Радою чи винесенням на референдум.

Крім цього, в архіві зберігається український щоденник «Свобода», що містить ряд заміток та статей за липень 1996 р., що висвітлюють процес впровадження Конституції та її наслідки для суспільства. Так, у газеті поміщено статтю Р. Руденко «Позакуліси ухвалення Конституції України», де повідомляється про складність процедури розробки Основного Закону, протистояння лівих з лівими політичними силами. Стаття В. Галиновського «Перші наслідки ухвалення Конституції» вказує на поступову зміну політичної структури суспільства. Низка заміток – «Президент закликав до шанування Конституції», «Громадяни вивчатимуть Конституцію», «Розвиток України залежить від знання Конституції» відзначають історичне значення прийняття конституції та повідомляють про включення до навчальних програм курсів вивчення Конституції. Також в «Свободі» опубліковано повний текст Конституції України, з метою ознайомлення українців за кордоном з новим Основним Законом.

Слід зазначити, що Тематичний перелік документів «Український конституціоналізм ХХ ст.» побудований за структурно-хронологічним принципом. Для зручності в користуванні документом виділено два розділи – «Архівні фонди» та «Бібліотечні фонди», а в межах розділів документи розміщені у хронологічному порядку. Перший розділ включає в себе справи архівних фондів №№ 13, 15, 19, 23, 35. До другого розділу внесено книги, брошури та газети, що зберігаються у бібліотечному фонді № 3. Крім цього, перелік містить окрему колонку «Анотація», в якій коротко проаналізовано справу або окремі документи справи, що виступають джерелом вивчення конституційного процесу новітньої історії України. Тематичний перелік документів «Український конституціоналізм ХХ ст.» сприятиме ефективній роботі працівників архіву при підготовці виставок, написанні статей та добірок у засоби масової інформації, а також при консультуванні дослідників, що працюватимуть у читальному залі.

 

№№

з/п

Заголовок справи (тому, частини)

Крайні дати документів справи (тому, частини)

Пошукові дані справи (тому, частини)

Мова документів справи (тому, частини)

Анотація

 

Архівні фонди


1.

Збір законів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України і Уповноважених Р.С.Ф.Р.Р., Харків, ч. 5-6, березень-квітень 1920 р.; ч. 18-21, липень 1920 р.

1920

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 95, арк. 1-15, 16-30, 31-45, 46-61, 62-77, 78-97

Укр., рос.

Збір законів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України РСФРР, березень – липень 1920 р. Харків

2.

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці від 12 листопада 1920 р. Маш. та рук. копії

[1920]

ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 14, арк. 1-7

Укр.

Закон про державну Народну Раду УНР, 12 листопада 1920 р. Закон про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в УНР, 12 листопада 1920 р.

3.

«Наша зоря» –   літературно-військовий тижневик, Ланцут, ч. 5, березень 1921 р.; Ланцут, Стрілково, ч. 7-20, квітень-грудень 1921 р.; ч. 21-22, 1922 р.; ч. 25-28, червень-жовтень 1922 р.; ч. 29-30, січень 1923 р.

1921 – 1923

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 71, арк. 129 зв. -132

Укр.

Стаття «Про Конституцію УНР (Проект конституції УНР проф. Ейхельмана)», 30 вересня 1921 р. Стрілково, Польща

4.

«Веселка» – літературний місячник, Каліш, том ІІ: ч. 1-12, січень – грудень 1923 р.

1923

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 66, арк. 86 зв.

Укр.

Повідомлення про 181-ту річницю з дня смерті творця Конституції України Пилипа Орлика, ч. 4-6, квітень – червень 1923 р.

5.

«Національна думка» – орган групи укр. нац. молоді, Прага, том І: ч. 1-8, квітень-листопад 1924 р.; ч. 1-3, січень-березень 1925 р.; ч. 5, листопад-грудень 1925 р.; ч. 1, березень 1926 р.

1924 – 1926

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 157, арк. 9-14, 24-27

Укр.

Стаття С.Х. Борисенко «Конституція СССР як дефінітивне вирішення національного питання? (Відгуки відчиту завідуючого українським відділом представництва СССР в Празі п. Калюжного)», ч. І, квітень; ч. ІІ, травень 1924 р.

6.

«Тризуб» – тижневик політики, культури, громадського життя та мистецтва, Париж, том VIII: ч. 1-15, січень-квітень 1928 р.

1928

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 122, арк. 98 зв.-101, 114-116 зв.

Укр.

Стаття А. Яковліва «Основи конституції УНР (З нагоди 10-ти літ з дня проголошення самостійности У.Н.Р.)», 19 – 26 лютого 1928 р.

7.

Документи про підготовку та проведення Українського наукового конгресу, Українського правничого та Українського наукового з’їздів у Празі (запрошення, розклади праць, листи організаційної комісії та ін.). Укр., чес.

1926 – 1934

ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 1, спр. 2, арк. 15-16

Укр.

Розклад виступів на Українському правничому з’їзді у Празі. 4-7 жовтня 1933 р.

8.

«Тризуб» – тижневик політики, культури, громадського життя та мистецтва, Париж, том XIV: ч. 34, вересень 1930 р.; ч. 1-15, січень-квітень 1931 р.

1930, 1931

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 128, арк. 189 зв.-193, 207зв. -210, 223 зв.-226 зв.

Укр.

Стаття «Суверенність УССР. (Конституція й практика)» за підписом Гл. Л., том VII: ч. 13, 29 березня 1931 р.; ч. 14, 5 квітня 1931 р.; ч. 15, 12 квітня 1931 р.

9.

Автор не встановлений. «Основи майбутньої Української держави», «Шлях до Української держави». Тези. Маш. з прав.

1944, б/д

ЦДАЗУ, ф. 23, оп. 1, спр. 20, арк. 1-7

Укр.

Тези «Основи майбутньої Української держави», 1944 р.

10.

Тимчасовий закон ДЦ УНР в екзилі зі змінами та доповненнями. Проекти та варіанти. Маш. з рук. прав., копії з рук. прав.

10 черв-ня 1948-[1992]

ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 9, арк. 11-22, 23-28 зв., 30-34, 50-53, 69-72, 81-83

Укр.

Проект Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 13 травня 1948 р.

Проект Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 10 червня 1948 р.

Проект Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 10 березня 1954 р.

Проект доповнень до Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 19 березня 1957 р.

Проект змін до Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 21 березня 1967 р.

Проект змін і доповнень до Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 25 червня 1973

Проект змін до Тимчасового закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 12 серпня 1978

Проект змін до Тимчасового Закону про реорганізацію ДЦ УНР в екзилі, 4 червня 1979 р.

 

Бібліотечні фонди


11.

«Новий шлях». Український тижневик

1944

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6007-О

Укр.

Повідомлення «Республіки матимуть свої комісаріати закордонних справ і оборони». Інформується про внесення змін до Конституції СССР, згідно яких шістнадцятьом республікам Радянського Союзу дозволяється мати власні комісаріати (міністерства) закордонних справ і оборони з правом подальшого ведення самостійної зовнішньої політики. Ч. 11, 5 лютого 1944 р. Вінніпег, Манітоба

12.

Яковлів А. Український кодекс 1743 р. «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ»

1949

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2306-О

Укр.

Автор проаналізував історію та джерела створення Кодексу, здійснив систематичний виклад його змісту. Видавництво «Заграва», Бльомберг-Ліппе, Німеччина

13.

Кубійович В. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина 3

1959

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 29-О

Укр.

Надруковано статті, присвячені конституціям ЗУНР, УНР та УССР, в яких висвітлено процес прийняття, основні положення та значення цих документів. Париж –Нью-Йорк

14.

М. Стахів. Україна в добі Директорії УНР. Том 1

1962

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 100-О

Укр.

Висвітлено основні принципи тимчасової Конституції УНР, що були визначені у Декларації Директорії від 26 грудня 1918 р.

15.

Яковлів А. Основи конституції УНР

1964

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2288-О

Укр.

На підставі державно-правових актів автор всебічно висвітлив основні принципи державного устрою та органів державної влади УНР. Видавництво «Говерля», Нью-Йорк, США

16.

Костів К. Конституційні акти відновленої Української Держави 1917 – 1919 років і їхня політично-державна якість

1964

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2289-О

Укр.

Автор проаналізував основні законодавчі акти Української Центральної Ради, доби Гетьманату та Директорії. Серед ілюстрацій наявні фотографії М. Грушевського, П. Скоропадського, С. Петлюри. Торонто, Канада

17.

Конституція (основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки

1978

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2286-О

Укр.

Конституція, прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання. 20 квітня 1978 р., містить Х розділів та 171 статтю. Видавництво політичної літератури України, Київ

18.

Тимчасовий закон ДЦ УНРеспубліки (1979). Другий наклад

1981

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2377-О

Укр.

Закон зі змінами, внесеними восьмою сесією УНР, що був затверджений Президентом УНР М. Лівицьким 1 липня 1979 р. Закон складається з чотирьох розділів та 31 статті. Філадельфія, США

19.

Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру УНР в екзилі

1991

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2376-О

Укр.

Закон зі змінами та доповненнями, затверджений Президентом УНР 7 червня 1989 р. Складається з 4 розділів та 31 статті. Видано Об’єднанням прихильників ДЦ УНР, Міннеаполіс, США

20.

«Права людини в Україні» – інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. Спеціальний випуск. Проект Конституції України

1994

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2276-О

Укр., рос., англ.

Бюлетень містить Модельний проект Конституції України, розроблений Українсько-Американським Бюро захисту прав людини. Проект складається з XVI глав та 168 статей. Лютий 1994 р. Київ-Харків

21. Двотижневик «Українське слово», ч. 2799 1996

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6594-О

Укр.

Опубліковано ряд статей щодо конституційного процесу в Україні: статті Л. Триленко «Чи врятує український менталітет українську Конституцію?», Г. Горгикаса «Чому «творці» Конституції не можуть прийти до згоди?» та інтерв’ю Л. Каневської «Погляд на Конституцію» з політиками І. Юхновським, В. Чорноволом та Ю. Оробцем, 5-12 травня 1996 р. Париж

22. Проект Конституції України: стан, проблеми, перспективи 1996

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 2277-О

Укр.

Проаналізовано проект Конституції України, виділено його сильні та слабкі сторони, травень 1996 р. Київ.

23.

Гетьман В.П. Як приймалась Конституція України. Нотатки учасника розробки Основного Закону України

1996

ЦДАЗУ, бібл.ф. 3, інв. № 2278-О

Укр.

В книзі поміщено значну кількість ілюстрацій, серед яких є фотографії Гетьмана В.П, членів Міжфракційної узгоджувальної групи, Конституційної комісії, Тимчасової спеціальної комісії з опрацювання проекту Конституції України. Київ.

24. Український щоденник «Свобода», ч. 131, 11 липня 1996 р.; ч. 135, 17 липня 1996 р.; ч. 137, 19 липня 1996 р.; ч. 141, 25 липня 1996 р.; ч. 145, 31 липня 1996 р. 1996 ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6504-О Укр.

Публікації про впровадження Конституції України та її значення: замітки «Конституція допомогла УПЦ КП», «Президент закликав до шанування Конституції», «Громадяни вивчатимуть Конституцію», «Розвиток України залежить від знання Конституції»; статті Р. Руденко «Позакуліси ухвалення Конституції України», В. Галиновського «Перші наслідки ухвалення Конституції». Також опубліковано текст Конституції України, фото Л. Кучми та О. Мороза, що взаємно вітають одне одного із прийняттям Основного Закону

25.

Украинанын Конституцийасы

1997

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 3872-О

Гагаузька

Офіційне видання Конституції України в перекладі на гагаузьку мову для національної меншини гагаузів в Україні. Одеса

26. Газета «Мета», № 369, січень-лютий 2000 р. 2000

ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6169-О

Укр.

Опубліковано текст IV Універсалу Української ЦР, що 13 січня 1918 р. був оприлюднений у Віснику Ради Народних Міністрів УНР. Збережено мову та правопис. Філадельфія, США