ВЕЛИКИЙ В’ЯЗЕНЬ СОВЄТІВ – МИТРОПОЛИТ-ІСПОВІДНИК ЙОСИФ

Силу на оцьому хресному шляху В’язня Христа

                              ради давали мені свідомість, що цим шляхом іде

                                  також моє духовне стадо, мій рідний український

                                      нарід, всі владики, священики, вірні, батьки і матері,

                                         малолітні діти, жертвенна молодь і безпомічні старці.
Я не самотній”
Патріарх Йосиф Сліпий

Упродовж століть Українська Греко-Католицька Церква (далі – УГКЦ), як народна національна церква, була провідником духовних, моральних, наукових, культурних й освітніх цінностей світогляду українського народу, виразником його потреб і надій. У ХІХ–ХХ ст. єпископи та священники УГКЦ стали безпосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Великий вклад у розбудову УГКЦ в ХІХ–ХХ ст. внесли такі відомі українські душпастирі як Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Мирослав Іван Любачівський, Любомир Гузар, які прославилися не тільки своєю високою духовністю і вірністю своїй церкві, але значними внесками у розбудову культури, освіти, мистецтва тощо.

Кожна Церква має героїв, пам’ять про яких дбайливо береже, адже своєю поставою вони впливали на її зростання чи підіймали з недолі. Такою героїчною постаттю в історії УГКЦ, що понад 400 років була спільно зі своїм народом у боротьбі за його незалежність, був патріарх Йосиф Сліпий, котрий у нещодавніх часах комуністичної недолі не піддався режиму, і, попри старання катів, не зламався та боровся за волю української церкви. Недарма ж гаслом його єпископського герба був латинський вислів “Per aspera ad astra”, що з латини означає – “Крізь терни до зірок”.

            Саме таким було життя патріарха Йосифа Сліпого, Верховного архиєпископа, кардинала і митрополита УГКЦ – через терни життєвих ситуацій і праці до зірок наукових досягнень і відродження Церкви за кордоном. Народився майбутній глава УГКЦ 7 лютого 1892 р. на Тернопільщині. У 1911 р. вступає до греко-католицької Львівської духовної семінарії; 30 вересня 1917 р. Йосиф Сліпий висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким на священика; вчиться в Інсбруку та Римі; у 1922 р. призначений митрополитом Андреєм Шептицьким професором догматики у Львівській духовній семінарії Святого Духа, де крім читання лекцій о. д-р Йосиф Сліпий стає співзасновником Наукового богословського товариства та редактором квартальника “Богословія”. У 1929 р. зусиллями графа і митрополита Андрея Шептицького на базі Львівської духовної семінарії було створено Греко-католицьку богословську академію (нині Український католицький университет), першим ректором якої стає Йосиф Сліпий.

            1939-го року за згодою папи Пія XII митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосифа Сліпого на єпископа із правом наступництва. Коли 1-го листопада 1944 р. закінчився земний шлях митрополита Андрея Шептицького, Йосиф Сліпий перебрав керівництво Галицькою митрополією. Він очолив УГКЦ в час, коли її намагалася знищити радянська тоталітарна система. Вже 1112 квітня 1945 р. енкаведисти заарештували всіх ієрархів УГКЦ в Україні. У квітні ж 1945 р. радянська влада заарештувала і архиєпископа Йосифа Сліпого, а УГКЦ змушена була піти у підпілля. Митрополит Йосиф Сліпий протягом довгих 18 років тюремного ув’язнення продовжував здійснювати провід УГКЦ.

Внаслідок псевдособору у Львові 810 березня 1946 р. УГКЦ була ліквідована на території СРСР, значну частину її майна передано Російський православній церкві, а вірних і духовенство змушували зрікатися своєї церкви. На цей час припадає початок жорстоких переслідувань греко-католицькох церков як в Радянському Союзі, так і в усіх інших країнах-сателітах тоталітарного режиму. З цього моменту в УГКЦ настає “катакомбний період”, який тривав з 1946 по 1989 р., значна кількість єпископів, священників і мирян, монахів і монахинь зазнали переслідувань, були репресовані, жорстоко закатовані та знищені у радянських тюрмах і таборах.

Перед початком ІІ Ватиканського собору Папа Іван ХХІІІ звернувся до Москви з проханням звільнити Йосифа Сліпого та відпустити його до Риму. Звільнення митрополита Йосифа домагалися громадські та політичні діячі з усього світу, зокрема й президент США Джон Фіцжеральд Кеннеді. Врешті-решт 12 січня 1963 р. Президія Верховної Ради СРСР звільнила Йосифа Сліпого й вислала його за межі “радянського раю”. Під час зупинки у Москві митрополит Йосиф таємно висвятив у готельному номері єпископа УГКЦ Василя Величковського, який очолив Катакомбну Церкву в Україні.

9 лютого 1963 р. Йосиф Сліпий у супроводі голландського монсеньйора Яна Вілебрандса прибуває до Апостольської Столиці. Уже 10 лютого відбулася авдієнція з Папою Іваном XXIII. У ті дні газети повідомляли, що Папа прийняв митрополита з винятковою сердечністю. Після приїзду до Ватикану митрополит Йосиф Сліпий активно взявся до праці в лоні Церки Христової, де його визнали главою УГКЦ. У тому ж 1963 р. митрополит  Йосиф взяв участь у другій сесії II Ватиканського собору, на якому 11-го жовтня виніс у своїй промові прохання-пропозицію про піднесення Києво-Галицької митрополії до патріархальної гідності. Це була перша офіційна заява про створення Українського Патріархату.

1965-го року Йосиф Сліпий першим серед служителів української церкви увійшов до Священної колегії кардиналів Католицької Церкви. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни ж 1975 року Йосиф Сліпий користувався титулом патріарха.

Розбудові української церкви патріарх присвятив усе своє життя. І хоча він був вимушеним емігрантом, та все ж своїм прикладом і зусиллям створив острівець українського дому у самому Римі. У Римі він активно мобілізує українське релігійне національне життя по світу, дає нове життя УГКЦ. Своїми рішучими діями патріарх Йосиф Сліпий захищав Україну та її Церкву, тим самим наближаючи шлях до української державності. Основний його подвиг полягає в тому, як вважають дослідники життєвого шляху Йосифа Сліпого, що він зламав помилковий стереотип щодо пізнання України та її історії. Діяльність Йосифа Сліпого охоплювала не лише церковне служіння, але й наукову, культурно-просвітницьку сфери, виховання молоді в дусі християнської моралі й української національної ідеї. Для цього він писав безліч книг, статей, виступав на радіо, розкривав факти порушення прав людини в Україні і каторжне життя політв’язнів, взагалі, засуджував безпорадну долю українців в ХХ столітті.

Згода і єдність то найвища ідея для розбудови церкви і держави, усвідомлював Йосиф Сліпий. Тому він навчав: “Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуговування чужим… Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноги в Україні і на поселеннях, піднеси свою голову, випростуй свої рамена… Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!”.

Завдяки йому в Римі було побудовано Собор св. Софії, придбано і відновлено парафіяльний храм Жировицької Матері Божої, засновано Український католицький університет св. Климента.

7 вересня 1984 р. у Римі перестало битися серце великого сина Українського народу і Церкви. Згідно волі патріарха у 1992 р. його тіло перевезли до України й поховали у Соборі св. Юра у Львові.

 Все життя патріарха Йосифа було суцільною жертвою для Української Греко-Католицької Церкви і для українського народу. Саме тому пам’ять про нього залишиться назавжди як про одного із найвідданіших синів нашого народу.

З окремими документальними свідченнями життя та діяльності патріарха Йосифа Сліпого та інших величних постатей УГКЦ пропонуємо ознайомитися на документальній онлайн-виставці “Нескорена церква” – сторінками історії УГКЦ за лінком https://tsdazu.archives.gov.ua/archives/1124

Зрозуміло, що представлена документальна виставка є лише незначною частиною джерельної бази з історії діяльності УГКЦ за період її існування і не може висвітлити всю масштабність трагедії, але яскраво свідчить про незламний дух священників і вірян УГКЦ у боротьбі за свободу і незалежність України.

(У дописі використані документи ЦДАЗУ та інформація із відкритих інтернет-джерел)

Лихолоб Надія, ЦДАЗУ

 

Патріарх і кардинал Йосиф Сліпий, б/д
Ювілейна книга “Срібний ювілей 1961–1986. Українська Католицька Епархія св. о. Миколая в Чикаго”. Чикаго, 1986 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1287-В

 

 

Малюнок письменника, греко-католицького дисидента Й. Терелі, виконаний під час перебування у радянських тюрмах і таборах. J. Terelya. “Witness to Apparitions and Persecution in the USSR”, Мілфорд, 1991 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1494-В

 

Стаття “Митрополит-ісповідник Йосиф Сліпий, звільнений зі заслання, прибув несподівано до Риму”. “Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 28, 13 лютого 1963 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6473-О

 

Стаття “Митрополит з совєтським пашпортом”. “Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 69, 12 квітня 1963 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6473-О

 

Стаття “Митрополит Йосиф Сліпий запропонував Вселенському Соборові створення Українського Патріярхату”.
“Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 197, 16 жовтня 1963 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6473-О

 

Стаття “Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий став Кардиналом під час зворушливої церемонії у Ватикані”. “Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 35, 24 лютого 1965 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6475-О

 

Стаття митрополита Й. Сліпого «Грамота основання Українського Католицького Університету». Рим, 25 листопада 1963 р. Ювілейна книга «Верховний архієпископ Кардинал Кир Йосиф Сліпий», Чикаго, 1967 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. 2, інв. № 1823-К

 

Лист кардинала Йосифа Сліпого до Хвальної Управи Громадського комітету допомоги Українському католицькому університету (УКУ) і українцям у Клівленді з подякою за фінансову допомогу на УКУ. Рим, 12 вересня 1967 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 792

 

Афіша показу документальних фільмів Василя Авраменка про кардинальське торжество митрополита ісповідника Кир Йосифа Сліпого, першу подорож Папи Павла VI до Святої Землі і другу до Індії, промову Папи Павла VI до українців.Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 61, 1 квітня 1966 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6476-О

 

Світлина з бенкету на честь відвідин Нью-Йорку Верховного архиєпископа Кардинала Йосифа Сліпого, 3 серпня 1968 р. “Свобода”, Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 143, 7 серпня 1968 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6478-О

 

Собор Святої Софії в Римі. Kardash P. Ukraine and Ukrainians. Melbourne–Montreal–Washington–London, 1988 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 397-В

 

Стаття “Річниця визволення”, присвячена 9-й річниці визволення Патріарха і кардинала Йосифа Сліпого із каторги та відзначенню дня народження із згадкою про історію заснування Й. Сліпим наукового тримісячника «Богословіє». “Вісті з Риму”, Рим, ч. 1–3, 3 березня 1978 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1892

 

Огляд д-ра Р. Смика “Блаженніший Патріарх Йосиф у філателістичних та пропам’ятних виданнях Помісної УКЦ. /Продовження “Огляду”/ част. ІІІ”. “Вісті з Риму”, ч.1–3, 3 березня 1978 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1892

 

Звернення Патріарха і кардинала Йосифа Сліпого до Президії ІІІ Конгресу СКВУ. Рим, 19 серпня 1978 р.
ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 6, арк.10–12

 

Стаття Патріарха і кардинала Йосифа Сліпого «Торжественне осудження т. зв. “Львівського собору” з 1946 р.». “Шлях перемоги”, Мюнхен, ч. 1–2, 11 січня 1981 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6106-О

 

Фрагмент статті “Документ історичної ваги» з оприлюдненням «Соборного послання Священного Синоду єпископів Української Помісної Католицької Церкви…” щодо нелегальності “Львівського псевдособору” 1946 р. “Шлях перемоги”, Мюнхен, ч. 27, 5 липня 1981 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6106-О

 

«Із Завіщання» Патріарха і кардинала Йосифа Сліпого Ювілейна книга “Срібний ювілей 1961–1986. Українська Католицька Епархія св. о. Миколая в Чикаго”. Чикаго, 1986 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1287-В

 

 Фрагменти Завіщання Блаженнішого Патріярха Йосифа “Моїм Духовним Дітям, Владикам, Священикам, Монахам і Монахиням і всі Вірним Української Католицької Церкви. Мир у Господі і Архиєрейське Благословення”. Рим, [грудень 1981 р.].
“Вісті з Риму”, Рим, ч. 8, серпень 1984 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1895, арк. 35–39 зв.

 

«Із Завіщання» Патріарха і кардинала Йосифа Сліпого Ювілейна книга “Срібний ювілей 1961–1986. Українська Католицька Епархія св. о. Миколая в Чикаго”. Чикаго, 1986 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1287-В

 

Слово отця і глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира з нагоди започаткування повернення осідку митрополита УГКЦ до Києва. 13 квітня 2004 р. Буклет “Один Божий народ у краї на Київських горах”. 13 квітня 2004 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 1181