ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

«Ми пішли в цю світову завірюху тільки тому, щоби наша Україна … могла проголосити, що хоче мати власне місце під сонцем…» (із листа фронтових стрілецьких частин до Загальної Української Ради, 11 листопада 1915 р.).

Наше минуле значною мірою визначає й наше майбутнє. Ретроспектива подій 100-літньої давнини настільки нагадує наше сьогодення, що паралелі вибудовуються мимоволі – та сама битва за існування нашої держави, той самий одвічний кровожерливий ворог зі сходу – росія. Тому, саме нині цілком логічним є звернення до нашого історичного минулого та, зокрема, до подій Першої світової війни та Української революції 1917–1921 рр., 100-річний ювілей якої недавно відзначала українська спільнота.

Сьогодні росія вкотре намагається задушити Україну, погрожуючи при цьому ще й ядерною зброєю. Але мотиви і методи російської агресії мало в чому змінилися – це вчинення геноциду українського народу. До слова, поведінка російських окупантів столітньої давнини – більшовиків – мало чим відрізнялася від злочинів сучасного російського окупанта, який вдерся зі своїм «руським міром» деукраїнізувати та денаціоналізувати Україну. І найперше «дежавю» – патологічний потяг до грабунку. Як згадує Вадим Щербаківський (український історик, археолог, етнограф) про часи Української революції 1917–1921 рр. у своїй книзі «Пам’яті Василя Григоровича Кричевського» (Лондон, 1954): «Большевики грабували Полтаву, а пізніше й Київ, і вивозили все, що тільки могли. В Полтаві були великі склади військової одежі й зброї: на Київській станції в Полтаві лежало тисячі вагонів колючого дроту – і це все було вивезене большевиками. День і ніч вантажилося наше добро й потяг за потягом йшов безперевною лінією. … Большевики почали теж вивозити й деяких людей. Люди почали ховатися, а дехто тікав у село. Большевики особливо шукали офіцерів. – Покажи руки, – часто чулося на вулиці, а потім вистріл і людина з пробитою головою лишалася на землі».

Гіркі ж уроки нашої історії вчать, що росіяни віками паплюжать наше минуле, хочуть забрати нашу пам’ять, знищити не лише нашу державу, але й історію, мову, культуру та духовне життя.

І сьогодні актуальними є рядки вірша Олександра Олеся «Не сумуй дитино», написаного у 1918 р., коли теж тривала війна за українську державу з московією:

Не сумуй, дитино, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Він прийде додому, принесе гостинця –
Повні поли маків і перлин для синця.
Не лютуй, що тато не прийшов на свято,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець
Все питав у мене: “Кто он? Украінєц?”
Як я від удару серед хати впала,
Як він бив ногами, як я проклинала.
Не журися, сину, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.
Виростеш, – скажу я, – де лежить рушниця,
Де лежать набої, де лежить граната.
Не сумуй же, сину, що немає тата.
Щоб не знав спокою окупант-чужинець,
Щоб боявся навіть слова “українець”!

Олександр Олесь (1918)

Фрагмент статті «На великій Україні (Загальний огляд)».
«Наша зоря», ч. 5, березень 1921 р., Ланцут
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 71, арк. 9.

Фрагмент статті «На великій Україні (Загальний огляд)».
«Наша зоря», ч. 5, березень 1921 р., Ланцут
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 71, арк. 9 зв.

Фрагмент статті «На великій Україні (Загальний огляд)», продовження.
«Наша зоря», ч. 7-8, квітень 1921 р., Ланцут
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 71, арк. 18.

Фрагмент статті «На великій Україні (Загальний огляд)», продовження.
«Наша зоря», ч. 7-8, квітень 1921 р., Ланцут
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 71, арк. 18 зв.

Листівка-відозва Українського революційного комітету “Московська тюрма народів”. [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 5

Листівка-відозва Українського революційного комітету «Московська отрута». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 6

Листівка-відозва Українського революційного комітету «Як Москва “рятує” Україну». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
[Електронний ресурс].– https://szru.gov.ua

Листівка-відозва Українського революційного комітету «Що дала Москва Україні». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 8

Листівка-відозва Українського революційного комітету «Як московська радвлада обезброїлась». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 9

Листівка-відозва Українського революційного комітету «До Українців-Червоноармійців». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 2

Листівка-відозва Українського революційного комітету «Чуже слухай, та своє роби». [Чехословаччина, 1920-ті рр.]
ЦДАЗУ, ф. 19, оп. 1, спр. 37, арк. 7

Звернення Комісії для підготовки Українського Об’єднання в Ч. С. Р. «До всіх українців за кордоном, на території Ч.С.Р.». Прага, 1938 р.
ЦДАЗУ, ф.19, оп.1, спр. 42, арк. 2

Звернення Комісії для підготовки Українського Об’єднання в Ч. С. Р. «До всіх українців за кордоном, на території Ч.С.Р.». Прага, 1938 р.
ЦДАЗУ, ф.19, оп.1, спр. 42, арк. 2 зв.

Звернення Комісії для підготовки Українського Об’єднання в Ч. С. Р. «До всіх українців за кордоном, на території Ч.С.Р.». Прага, 1938 р.
ЦДАЗУ, ф.19, оп.1, спр. 42, арк. 3