УКРАЇНСЬКИЙ АМБАСАДОР НА АЛЯСЦІ (До 190-річчя з дня народження о. Агапія Гончаренка)

Цьогоріч ми відзначаємо 190-річчя з дня народження о. Агапія Гончаренка – українського священника, правозахисника та громадського діяча. Народжений в Україні, він не зрікся свого українства і, проживши більшу частину свого життя в Америці, залишився полум’яним патріотом своєї Батьківщини.
О.Агапій Гончаренко (Андрій Онуфрійович Гумницький) – народився 31 (19 – за старим стилем) серпня 1932 р. у сім’ї священика Онуфрія Гумницького в c. Кривин (на той час Київської губернії). Походив із давнього козацького роду Богунів. У рідному селі отримав початкову освіту, після успішного завершення вищого відділення Київської духовної семінарії, у 1853 р. стає монахом Києво-Печерської Лаври та починає носити ім’я Агапій. Відтоді розпочинається його далеко не затворницьке життя, сповнене не лише служінню Всевишньому, а й Україні та українському народу. Життя цього «козака в рясі», як він сам себе називав, гідне пригодницького роману.
У 1957 р. о.Агапія Гончаренка направляють до Греції ієродияконом Атенської посольської церкви. Тут він долучився до визвольного руху, став читати лондонські видання Герцена й Огарьова «Колокол», «Полярную звезду», дописувати до них. І невдовзі за безпосередньої участі російського посла у Греції о.Агапія Гончаренка було заарештовано, з тим, щоби надалі переправити його в одну з імперських в’язниць. Але дорогою-етапом до Росії він втікає із Константинопольської тюрми і 4 березня 1860 р. приїздить до Лондона. Згодом знову приїздить в Грецію, а звідти в Ліван-Єрусалим-Єгипет. І врешті–решт 1 січня 1865 р. він опиняється в Америці, спочатку у Бостоні, де на Різдво відправив свою першу греко-православну Службу Божу, а потім переїжджає до Нью-Йорка. Тут о.Агапій викладає грецьку мову, справляє богослужіння грецькою та старослов’янською мовами для малочисельних на той час російських та грецьких громад Америки, стає членом редколегії біблійного товариства та редагує переклад Біблії на арабську мову.
Коли ж Аляска перейшла від Росії до США, о.Агапій Гончаренко вже жив у Сан–Франциско, де займався видавничою діяльністю. Через три роки після приїзду в США він почав видавати часопис «Alaska Herald», перше число якого побачило світ 1 березня 1868 р. У цьому номері він надрукував свій допис під назвою «Цікаві ідеї поета Тараса Шевченка». У цій статті о. Агапій привернув увагу американських читачів до проблем російського імперіалізму та московського націоналізму. У цьому ж числі «Alaska Herald» було опубліковано українською мовою уривки з творів Тараса Шевченка «І мертвим і живим…», «Кавказ», «Думи мої, думи мої…». На думку бібліографів це була перша публікація віршів Т. Шевченка в англомовному світі мовою оригіналу.
о.Агапій Гончаренко переклав на російську мову Конституцію США і друкував її витяги в «Alaska Herald». Він відкрито писав та виступав проти зловживань військової американської влади на Алясці; допомагав утікачам із сибірського і сахалінського заслання та клопотався перед американською владою, щоб їх не повертали до Росії. На окрему увагу заслоговують його дописи щодо проблеми розумного використання екосистеми Аляски та прилеглих неї островів.
«Alaska Herald» та російськомовний додаток до неї «Свобода» (окремі статті друкувались українською мовою) виходили під редагуванням о. Агапія Гончаренка упродовж 5-ти років та були орієнтовані на колишніх громадян Російської імперії, які продовжували жити на Алясці. У травні 1872 р., о. Агапій продав друкарню, а частину отриманих від продажу коштів передав Смітсонському інституту у Вашингтоні та Бібліотеці Конгресу; кириличні шрифти передав Банкрофтській друкарні у Сан-Франциско.
Останні роки свого життя о. Агапій Гончаренко разом з дружиною Альбіною Чітті (італійкою за походженням), провів на власному хуторі біля містечка Гайвард (Hayward) у передмісті Сан-Франциско, якому дав символічну назву «Україна». Він побудував там затишний будинок. Сам видовбав на крутосхилі скит-печеру подібну афонській, де він молився Богові, просив щасливої долі Україні, вінчав молодят, хрестив дітей, служив панахиди тощо. На своєму хуторі о.Агапій приймав гостей, часто влаштовував для земляків вечори, на яких звучали не тільки молитви, а й українські пісні, зокрема й «Ще не вмерла України». Одна з учасниць таких вечорів (1910 р.) Текля Дейніс, згадувала згодом як її вразив напис великими червоними літерами «Україна» на паркані коло хати, якій хтось із гостей сказав з цього приводу: «Ось бачите, в Каліфорніі є Україна, а в справжній Україні – Московщина». На хуторі «Україна», для місцевих дітлахів, о.Агапій Гончаренко відкрив недільну школу.
Відійшов у вічність о. Агапій Гончаренко 5 (6) травня 1916 р. у своїй садибі біля міста Гайворд у Каліфорнії. Похований разом із дружиною на хуторі, який занесено до офіційного списку історичних місць Каліфорнії під номером 1025. 15 травня 1999 р. колишній хутір о. Агапія Гончаренка було оголошено державним заповідником «Україна».
о. Агапій Гончаренко сердцем любив Україну все своє життя. він залишив по собі багато добрих справ, зроблених в ім’я України, за яку молився і боровся, тривалу розлуку з якою так боляче переживав: «Козакуючи по світу вже стільки років між усяким людом, я не бачив ще нічого кращого, як тебе, українська земле. Люба моя, мамо моя!».
Свою книгу «Споминки» (1894), о.Агапій завершив словами: «Моя Ненька Україна і джерело козацтва, якоже финикс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю. … незабаром весь світ встане: згубити і великого, і малого і имя московске – варварів-людоморів, з лиця землі. З цею вірою я в останній раз закрию мої очі, і зіпну на віки». Так проникливо і відверто написав український священник Агапій Гончаренко в далекій від берегів його рідного Дніпра американській Каліфорнії, що стала йому другою домівкою, у якій він упродовж десятиліть залишався вірним сином України.
У дописі використана інформація із бібліотечного фонду ЦДАЗУ, а також відкритих ін
інтернет-ресурсів, з окремими з яких пропонуємо ознайомитися у невеличкій добірці документів до цього допису.

О. Агапій Гончаренко біля печери на хут. «Україна», Каліфорнія, 1896 р.
М. Марунчак. Студії до історії українців Канаді, т. IV. Вінніпег, 1970-1972
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. №1846-О

Хутор «Україна» о. Агапія Гончаренка, Гайворд, Каліфорнія. (Малюнок Ю. Сластіона, б/д)
W. Luciw. Ahapius Honcharenko. “Alaska Man”. Torontо, 1963
ЦДАЗУ, бібл. ф, № 5, інв. № 1149-Д

Візитна картка Агапія Гончаренка, б/д
Календар «Свободи» на звичайний 1957 рік. Нью-Джерсі, 1957
ЦДАЗУ, бібл. ф, № 4, інв. № 298-В

Допис о. Агапія Гончаренка «Мое-вкратце», січень 1869 р.
Часопис «Alaska Herald. Свобода». Сан-Франциско, ч. 25, 15 січня, 1869 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/

Перше число часопису «Alaska Herald» (стор. 1). Сан-Франциско,

1 березня 1868 р.
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/

о. Агапій Гончаренко – “Alaska Man”. Світлина, б/д
W. Luciw. Ahapius Honcharenko. “Alaska Man”. Torontо, 1963
ЦДАЗУ, бібл. ф, № 5, інв. № 1149-Д

Фрагмент автобіографії о. Агапія Гончаренка, б/д
W. Luciw. Ahapius Honcharenko. “Alaska Man”. Torontо, 1963
ЦДАЗУ, бібл. ф, № 5, інв. № 1149-Д

О. Агапій Гончаренко – борець за демократію. Світлина, б/д
W. Luciw. Ahapius Honcharenko. “Alaska Man”. Torontо, 1963
ЦДАЗУ, бібл. ф, № 5, інв. № 1149-Д