Тематична добірка документів: “СИНЬО-ЖОВТИЙ: СИМВОЛ ДЕРЖАВНОСТІ ТА СВОБОДИ”

23 серпня Україна відзначає День Державного прапора, коли по всій країні відбувається щорічна офіційна церемонія підняття національного символу.
Уперше синьо-жовтий прапор офіційно замайорів на ратуші м. Стрий (Львівська обл.) 14 березня, а 24 липня 1990 року національний стяг урочисто було піднято у Києві.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради, наступного дня Україна проголосила державну незалежність.
4 вересня синьо-жовтий прапор замайорів над будівлею українського парламенту, а 18 вересня 1991 року ухвалено постанову Верховної Ради України про дозвіл «у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор». Наступною постановою ВР України від 28 січня 1992 року прапору України офіційно надано статус Державного. Остаточно Прапор Держави Україна затверджено статтею 20 Конституції України у 1996 році.
В історії України національний прапор є одним із державних символів країни, що уособлює самобутність і спадкоємність її тисячолітніх державотворчих традицій. Усталене ж та законодавчо закріплене поєднання саме цієї гами кольорів на національному прапорі відбулося з проголошенням Української Народної Республіки (УНР).
Перебуваючи на чужині або на українських землях, що опинилися у складі інших держав, українці зберігають не лише державницькі традиції, але й наші державні символи. У Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) представлено чимало документів, зокрема зображувальних, які стверджують, що наш прапор це не лише державний символ країни, а передусім символ любов українців до рідної землі, національної ідентичності, волі й незламності у важких випробуваннях.
Нині під синьо-жовтими знаменами наші воїни воюють на передовій проти російських окупантів, наближаючи українську Перемогу. Сьогодні наш прапор викликає повагу у всьому цивілізованому світі, зважаючи на ту ціну, яку українці платять, захищаючи європейські цінності.
У дописі використано незначна кількість документів, що зберігаються у ЦДАЗУ, а також інформацію із відкритих джерел.

Відзначення національного свята українцями-військовополоненими. Приміщення оздоблене жовто-блакитними прапорами. Табір для військовополонених у Фрайштадті (Австрія). [1917 р.]
ЦДАЗУ, ф. 7, оп. 1, спр. 6, арк. 31

Поштова листівка на тему боротьби за незалежність України,
худ. Б. Шиппіх. [1917–1918 рр.].
ЦДАЗУ, ф. 18, оп. 1, спр. 1, арк. 2

Малюнок на честь річниці Листопадового зриву. Газета «Голос табора», ч. 4, 1 листопада 1919 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 57, арк. 11

Старшини та підстаршини окремої Запорізької залізничної сотні у таборі для інтернованих у Вадовицях (Польща), 15 травня 1921 р. «Мета», № 376, 2001 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 69, арк. 62

«Похід проти українського прапора». Газета «Український прапор» (Берлін), ч. 24, 15 грудня 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 24, арк. 7

Експозиція в пам’ять про Головного Отамана у Бібліотеці ім. С. Петлюри в Парижі . Журнал «Гуртуймося», ч. І–ІІ, 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141

Прапор Українських січових стрільців. Альманах «Українські січові стрільці. 1914–1920». Монтреаль, 1955 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 395-О

 

Повідомлення про святочну академію до 33-річчя проголошення Карпатської України. Торонто, 1972 р.
ЦДАЗУ,
ф. 41, оп. 1, спр. 4, арк. 50

Вірш Р. Купчинського «22 січня 1919 р.», «Свобода», № 13, січень 1991 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6500-О